Карпатська Народознавча Експедиція «Осінніми хребтами». Частина 1

З 1.10.2015 по 11.10.2015пройшовся однією із найбільш віддалених і важкодоступних частин Українських Карпат — хребтами Гринявських гір, Чорним Ділом і Паміром (Томнатикул), прихопивши частину Чорного Черемошу з двома радіалками в бік румунського кордону.

Детальна нитка маршруту: с. Пробійна — потік Мозірний — Дуконський монастир — хр. Пнів’є до пол. Шерока — р. Чорний Черемош (застава Чемірний) — [кляуза Лостун — пол. Баласинув, радіально] — [потік Чемірний — хр. Ротондул, радіально] — пол. Глистовата — хр. Прелучний — кляуза Перкалаб — хр. Чорний Діл — с. Сарата — хр. Томнатикул (РЛС «Памір») — пер. Семенчук — г. Буковенка — с. Шепіт.

Особливості цьогорічного походу:через теплу осінь жовте листя майже відсутнє, грибів мало, людей значно більше, порівняно з минулорічним походом, хоча туристів не зустрічав. На полонині Прелучний ще ґаздували Оля та Степан. Із дичини бачив трьох оленів на Чорному Черемоші та незліченно гухарів і тетерів. Із хижаків — невеликий вовчий слід при підйомі з Сарати на Памір. Ведмежих слідів не було, скоріш за все на цьому маршруті вони не водяться, а може відійшли у пошуках барлог. На Памірі хазяйнували «зєльоні чєловєчкі», добре що мав дозвола від прикордонників, хоча все одно довелось пояснювати «что я тут дєлаю» і «как сюда попал». Мораль: дозвіл на перебування в прикордонній зоніоформляйте завжди. У тих краях усі всіх знають, тож інформація про ваше перебування розповсюджується скоріше, ніж ви йдете. Достатньо зустріти одну людину, і про вас знатимуть у радіусі 20 км.

Трек маршруту

Статистика:тривалість — 10 днів, протяжність — 105 км, набір висоти — 4 658 м, втрата висоти — 4 493 м. 1 ночівля в наметі, решта — в гуцульських колибах, мисливських будинках, занедбаних казармах та просто неба коло ватри.

Зв’язок на маршруті:для Київстару по хребту Пнів’є знайти точку для зв’язку нескладно, зрідка знаходиться і МТС. Досить піднятися на якусь вершину або трохи пройти відрогом хребта в бік Білого Черемоша. У

лісіперед полониною Глистовата N47 49.805 E24 53.243, стоїть знак про наявність зв’язку Київстар і МТС (не перевіряв). На

полонині Баласинув N47 50.309 E24 50.196. На

хребті Ротондул N47 49.126 E24 51.838 (для кращого прийому залізти на смереку). На Памірі коло

офіцерського гуртожитку N47 46.058 E25 02.043 (точне місце зв’язку спитати у місцевих жителів Толіка та Люсі, сигнал від 2 до 4 паличок але нестабільно, весь час переходить з Київстару на RO Orange). Перед

с. Шепіт N47 45.578 E25 06.923 (для кращого прийому залізти на стіл).

Транспорт туди.Київ — Ів.-Франківськ, потяг № 43 (прибуття в Ів.-Фр. 5.45). Ів.-Франківськ — Верховина, маршрутка (відправлення 5.50, чекає пасажирів з потяга № 43). Верховина — Пробійна, автобус (відправлення 9.40).
Транспорт назад.Шепіт — Вижниця, автобус (відправлення 5.15, іде до Чернівців). Вижниця — Ів.-Франківськ, автобус (відправлення 9.30, іде до Ів.-Франківська або 11.30, іде до Львова). Ів.-Франківськ — Київ, потяг № 43.

У фотоальбомізнимки можна переглянути великим розміром (до 2592×1944 пікселів). І да, їх там ще більше :)

---

День 01 [01.10.2015]
с. Пробійна — Дуконський монастир | 13,26 км

Погода в

Пробійнійне радує. Ясне небо, ні хмаринки, температура близько 20°. Значить фотик можна не діставати, фотографічна нудота. Два тижні слідкував за прогнозом, і виходило, що напередодні на Пнів’є випав сніг. Хотілось цієї пори побачити засніжені хребти. Правда, проїжджаючи повз поворот на Дземброню, бачив білі вершини Чорногори, але схоже, що на 1500 снігу не буде. Так і вийшло. Хоча двоє зустрічних вуйків, явно браконьєрського вигляду, сказали, що сніг був, але розтопивсь. Спека (( Ну під вечір сніг таки побачив — на румунських двотисячниках Роднянських Альп.

Болотце на Мозірному. Жаби ще не сплять.

Мінеральне джерело «Сірчиста». Запах чи то сірко-водню, чи то болота. Вода така собі, на трієчку.

Про осінь нагадують пара жовто-рудих листочків у сірчистій.

Решта все зелене. І це жовтень?

---

День 02 [02.10.2015]
Дуконський монастир — застава Чемірний | 12,84 км

Ночую з благословення отця Тита у

лазні Дуконського монастиря. Ключ ховають в іншому місці, питайте у братії де.

Господарці на замітку.У Свято-Троїцькому Дуконському монастирі живуть настоятель отець Тит та двоє послушників. Вони обрали відлюдний спосіб життя у глушині карпатських гір, на висоті 1500 метрів над рівнем моря, на краю гірського хребта під стіною лісу та високих смерек. Щоб помолитися у Свято-Троїцькому Дуконському монастиря прочани йдуть пішки близько 20 км.

Вранішнє безхмарне небо не обіцяє фотогенічного хребта Пнів’є. Обіцянка збулась, тож до вечора майже не знимкую. Плоске світло — то не моє. Я розраховував хоч на якийсь туман. У Чивчинські і Гринявські гори...тему сонячних Пнів’є сашкоповністю розкрив. Будемо чекати більш сприятливих туманів і хмар.

На спуску з полонини Шерока до Чорного Черемоша стоїть новий

будинок паркової охорони. Сидять двоє охоронців. Два пани Василя. Записали паспортні дані в журнал. Грошей не взяли, хоча могли. Сказали, що передадуть по рації інформацію для інших охоронців. Таємницю схованки ключа від паркового будинку на Чемірному не видали: «Самі не знаємо. Вчора ходили, хтіли заночувати, ключ не знайшли. Мабуть колєги переховали в інше місце». Майже повірив, та на заставі крім їхнього будинку місце для ночівлі повинне знайтись.

Дуконський монастир. Фото 2013 р.для підтримки уваги.

---

День 03 [03.10.2015]
Застава Чемірний — кляуза Лостун — пол. Баласинув — застава Чемірний | 14,20 км

Ключа від

паркового будинкуне знайшов. Ночую в

колишньому складі. Під ранок трохи змерз. А все то — ся полінив заткнути сіном прихилені двері. З верхів’я Чорного Черемошу проїхали двоє поляків на авто, не інакше як від кордону. У планах на сьогодні: пробігтися до кляузи на Лостуні, розвідати колибу на полонині Баласинув.

Вранішня кава із зацукрованими осінніми кольорами.

Вам Чорного Черемошу? Його є в нас :)

Після сніданку — трохи культурної програми.

Господарці на замітку.Ми перебуваємо на Третій прикордонній заставі Чернівецького прикордонного загону Червонопрапорного Західного Прикордонного Округу (термінологія армії СРСР). Знаходиться на злитті Чемірного і Чорного Черемоша. Перша прикордонна застава (ПЗ) розташована в Шибеному (діє, до 1992 р. була на г. Роге), Друга «Аргунь» — на Попадинці (покинута у 1999 р.) Третя «Рубін» — на Чемірному (покинута у 2001 р.), Четверта — на Калиничах (діє).

Ось як описують Другу заставу ті, хто там служив. Цитати з форуму Погранец.ру, авторське написання збережено.

Я пришел на 2 ПЗ в 1986, она еще тогда была по штату кавалерийская. На заставе было 13 лошадей. 2 газ-66 были прикомандированы от автороты. Были отделения «хвостов», «системщиков и связистов» и три кавалерийских отделения. После учебы в В. Мостах на ПЗ проходил службу кузнец, сержант Акерман. Лошади больше использовались летом в Дозорах по тылу, по проверке полонин. Хотя я с повозочным зимой в санях ездил в Буркут за почтой. Докладывали в отряд 130-му, что выезжает А/м, а бензин потом ст. техник списывал.

Про охорону держкордону.

И еще зимой на 1, 2 и 3 ПЗ заставы ходили постоянно но кордону...На второй «ЧГ» по тылу ходило у Добрынского моста, а днем постоянно дозор по кордону. Я помню только один раз на второй отменили выход «ЧГ» зимой. Мороз был −29.

Господарці на замітку.«ЧГ» — «Часовой Гранцы»

Про останній дні існування Другої застави.

А последние дни были таковы.
Жила себе 2-ка обычной пограничной жизнью. И вот в сентябре поехал старшина в отряд на «Праздник урожая» оттуда испуганый звонит и говорит , что нет уже 2-ки , приказ неделю как подписан , а мы служим. Все в шоке. На зиму заготовили дров , сделали косметремонт, на День Прикордонныка(4 .11.) пригласили шефов, а нас уже нет! Жах.
Через пару дней приехали РАО и секретка — все забрали в отряд.Потом приезджали все службы по очереди и забирали имущество .Отправляли и на 3-ку и на 1-ю и в ПОГО.Длилось это все гдето до середины октября. Личный состав на 3-ку и 1-ю. К конце остался я (зам) два прапорщика и сердце (дизель+ 150 л топлива) — типа пост ,типа КрП. Жили в ДОСе. В начале ноября все помещения заколотили и я ушел на 3-ку.
Фланги отдали правыи — 1-й, левый — 3-й. Зимой использовали Дос как пункт обогрева нарядов . А когда в 2001 разнесли и Чемирный все начало рушится. Местные через горы шли и все воровали .
Когда в 2003 вернулся на Шибены нач поста «Роге» , увидел родную 2-ку- чуть не заплакал , жалко и обидно . В 2008 опять вернулся на 1-ву НЗ — без слез в глазах нельзя было смотреть на завалившуюся 2-ку , и почти такуюже 3-ку.
В 2009 ездил с Командиром (п-к Стукало С.Г.) на 3-ку. Оба чуть неплакали. Вот так это было.

Із спогадів про Третю заставу.

Помню все: воздух Карпат, работу дизеля (света ведь не было), ритм жизни заставы. Помню, кобылу Ромашку подрал медведь в лесу, вырвал клочья мяса с шеи зубами. Думали кобыла неподъемная, начальник ПЗ ст. лейтенант Болцану хотел ее пристрелить. Так я, замполит заставы и рядовой Саша Вдовенко выходили ее, поставили в строй. Это был 1981-1982 год. Разве не исторический факт?

Служил на 3 пз с апреля 95 по май 96. 2 называлась «Аргунь», 3 «Рубин». Участок был спокойным. Летом хоть гуцулы на полонины выходили, а зимой вообще глухомань, «белое безмолвие». Сбольшим огорчением узнал, что эти заставы закрыты.

Пройдемось екскурсією східною частиною

казарми, ранкове освітлення сприяє. Зовні двоповерхова будівля непогано збереглась. Всередині панує розвал і руїна. Усі вікна вибиті, система опалення вирізана, обшивки видерті, облицювання зколупані, пічки зруйновані.

Фарба на шибці красиво зістарилась і вилущилась.

Проходьте всередину. Електрощиток — прекрасне місце для гнізда.

Кулевловлювач у внутрішньому приміщенні. Для чого він тут? Версія використання: розміщувався коло кімнати зберігання зброї, тут ~~ставили «к стєнкє» неслухняних~~заряджали/розряджали зброю перед/після наряду. Хто знає точне призначення — пишіть у коментарях.

~~Лєнінская комната~~Народознавча світлиця — святая святих ~~замполіта~~офіцера-вихователя. Замполіт власноруч затрафаретив напис. Та от біда, у старій рамці російська «лєнінская» вміщалась, бо 9 букв, а українська «народознавча» не влазить, бо 12. Замполіта рятує творчий підхід і військова кмітливість. Замість «З» береться шматочок «В». І, о диво, все помістилось!
На вході до світлиці витирайте ноги.

Оригінальний трафарет з оригінальною «З»

У світлиці світло.

А як з народознавством? Дякуйте мародерам, які обідрали обшивку і явили світу культурний шар кінця XX сторіччя з прекрасно збереженими взірцями армійського живопису і графіки.
Єфрейтор Баранов («Замполіт»). Застава. 98×52 см. Побілка, олівець. 1988 р. Чемірний, Третя прикордонна застава «Рубін». Народознавча світлиця
Автор відносить своє творіння до епохи Перебудови. Експерти сходяться в думці, що саме так воно і є.

Художник, підкоряючись закону жанру, дещо спотворює пейзаж. В лівій частині зображено домінуючу вершину регіону

г. Чивчин (1766 м), яку насправді з застави не видно.

Зате план-панорама Третьої прикордонної застави вимальована з вражаючою точністю.

Бочки з пальним,

господарські будівлі,

казарма,

плацз флагштоком і агітплакатами,

гаражі.

Курилказ милими солдатському серцю берізками,

військові складиу внутрішньому периметрі (знайди ~~оленя~~корову) зі сторожовою вежею, зовнішня огорожа з ворітьми і хвіртками, невідомі споруди, що не дожили до нашого часу. Ворожа розвідка багато віддала би за таке.

Не обійшлося і без вандалів, бажаючих примазатись до чужої слави. Невідома рука псевдохудожника домалювала капрала з прикордонним псом Алим, більше схожим на молодого підсвинка. Польова експертиза встановила відмінність стилю та характеру домалюнку і віднесла його до епохи ранньоукраїнскої армії, близько 90-х років ХХ сторіччя. Імовірно новомалювання було здійснене під час реконструкції «лєнінськой комнати» в народознавчу світлицю.

Щось довго затримались у світлиці. Проходьте далі, там теж цікаво.
Орудували мародери-любителі. Пиляли ножівкою.

Котельня. Котельник з трафареткою не парився. Штабний писар централізовано роздрукував нові написи на принтері. Лишилось поклеїти поверх «котєльной».

Ні з болгаркою, ні з автогеном сюди ще не добрались, інакше все це вже би вирізали.

І знову красиве зістарювання і вилущування багатошарової фарби на дверях котельні.

Кухонна раковина та віконце санвузла в офіцерській квартирі. Дерев’яна обшивка наполовину видерта.

Живий декор на кухонному підвіконні — нові віяння інтер’єрного дизайну.

Невідомий художник ( «Замполіт»?). Морський пейзаж з чайками. 360×170 см. А секко. Близько 1980-х р. Чемірний, Третя прикордонна застава «Рубін». Актова зала

Плац,

військові складита

гараж (ліворуч за кущами) з вікна Актової зали

казарми.

Солдатський нужник. Середній бачок згвинчено. Крайні тримаються. Вся плитка на місці.

Солдатська вмивальня. Раковини відсутні. Крани через один. Плитка наполовину зколупана.

Ще один фрагмент культурного шару кінця ХХ ст. ДМБ-88. Сучасники «Замполіта».

Гараж. ГЛУШИ ДВИГУН ЧАДНИЙ ГАЗ-ЯД. Напис російською часів радянської армії забілений. Українською — з п’ятьма помилками.

Плацта навколишній пейзаж через розбиту шибку.

Казарми надивились, гайда на кляузу Лостун. Не забуваймо, ми в Національному природному парку «Верховинський».

Господарці на замітку.Проектну територію зони Верховинського національного природного парку складають угіддя НПП загальною площею 12022,9 га і землі, які межують з Парком на площі 11688,8 га, і пропонуються під розширення НПП. Пріоритетна природоохоронна цінність проектної території — збережені фрагменти старовікових лісів і пралісів.

Схема Національного природного парку «Верховинський».

І таки да, підтвердження не забарилось. Чорний Черемош між Чемірним і Лостуном. Знайди оленя з двома оленицями.

Такі мости на Чорному Черемоші.

І такі броди.

Будівлів урощищі Лостун. Збереглися краще, ніж на Чемірному в силу неможливості нормального заїзду. Вікна і пічки цілі, можна жить. Призначення будівель невідоме, на військові не схоже. Хто може розказати — пишіть у коментарях.

Ґонт в ідеальному стані.

Всередині домашній затишок з меблями, портретами гетьманів, сімейними фото...

...і листівками Лувру (Le Musée du Louvre)

Поряд —

п’ятизірковий готель.

Все ціле: вікна, двері (ну так...), система опалення, шторки на вікнах, ікони і меблі в кімнатах.

Ванна, туалет, вода холодна, вода гаряча, русалки з лебедями. На Новий рік та Різдво нумери бронюйте завчасно.

Знову відхилилися від плану. Нам же на

кляузу Лостун.

Господарці на замітку.Кляуза Лостун — найбільша в Карпатах гребля зі шлюзом. Розташована на висоті 1160 м. У часи, коли Черемошем здійснювався сплав лісу, була найсучаснішою інженерною спорудою. Особливістю цієї клаузи був розподіл акумульованої води відразу у дві долини: Чорного Черемошу і Лостуна. Кляуза Лостун була відновлена після повені у 1927 році. І на той час це була найбільша архітектурна гідрологічна споруда у Карпатах — її водозабір становив 225 тис. куб. м. У нинішній час прорвана повінню і поступово руйнується.

Які тут мохи і лишайники! Готові дизайнерські патерни. Боязно ступати на таку красу :)

На годиннику 15.00. А ще ж треба знайти колибу на полонині. Неспішний підйом килимовим покриттям...

...трошки грибів...

...і

колибана полонині Баласинув о 18.00.

Колиба у доброму стані, є пічка, посуд, матраци на лежаки. Регулярно відвідується охоронцями парку. Є запас продуктів (сухарі, крупи, макарони, цукор, сіль, картопля, сало). Все надійно підвішене подалі від мишей. Хто збирається йти взимку — гарний варіант для ночівлі неподалік кордону з чудовим краєвидом на Памір.

Вода тут.

Знайди мишку.

Не знайшлась? А вона є, просто сховалась :)

Сьогоднішній план виконано. І позапланові гриби на вечерю.

---

День 04 [04.10.2015]
Застава Чемірний — потік Чемірний — хр. Ротондул — застава Чемірний | 11,82 км

Ночую знов у

колишньому складі. На ніч заткнув сіном усі щілини в дверях, було тепло. Сьогодні пройдусь у верхів’я Чемірного та хребтом Ротондул, загляну в колибу на одноіменній полонині. А увечері запрошую всіх на екскурсію західною частиною

казарми.

Небо знову безхмарне.

Димлять

складипісля нічного приморозку.

Склади. Вигляд збоку. Впізнали драбинку з настінної графіки?

Склади. Вигляд ззаду.

Склади. Вигляд зсередини. Мої апартаменти.

Вирушаймо до Чемірного. Міст для пішоходів з міцними нервами ще придатний. Чи надовго?

Багрівка — смеречині сльози. Знайди мураху.

У верхів’ях Чемірного.

Вид з верхів’я Чемірного на хребет Ротондул. Такі хмарки віщують переміну погоди.

Хребет Ротондул — одне з небагатьох місць у Карпатах, де збереглися смерекові праліси. Ні австрійська сокира, ні бензопила «Дружба» сюди не добрались.