Чешибіси-Єзупіль-Жовтень-Єзупіль..Ні,це не черговий маршрут на вихідні,це калейдоскоп назв одного й того ж населеного пункту на Франківщині.
Добратися сюди з обласного центру можна без проблем:можна маршруткою,а можна й потягом;виїзд також проблем не складає. На знайомство із місцевими пам*ятками мені вистачило менше години,комусь знадобиться дві чи трохи більше,але на довше тут явно не затримаєтесь,тому розраховуйте розумно свій час перебування,вивчайте графік курсування транспорту та список цікавих об*єктів і гайда в Єзупіль!
![]()
Палац Дідушицького / дитячий санаторій
![]()
Палац.Профіль
![]()
До 1594 р. поселення звалося Чешибісами. Назва походила від сполучення «вичісувати бісів». Саме так називалася у давні часи процедура покарання лиходіїв, яка, вочевидь відбувалася у цій місцевості. Спійманих за крадіжку, вбивство, перелюб та інші погані справи проганяли крізь шеренгу слуг, кожен з яких тримав різку та бив винуватця, тобто проганяв биттям нечистого, що заволодів душею і помислами покараного.![]()
Господарські будівлі(?)
![]()
Незабаром в XVI-XVII ст. в Єзуполі Потоцькі збудували замок та оборонний домініканський монастир. Тепер за кілька кроків від цього місця також стоїть старий костел. Давня будівля, де колись містилася військова частина, відновлюється. А в колишніх келіях монахів, де зараз лікарня, була навіть катівня НКВД. На подвір’ї біля костелу охайно. Всередині колишня руїна поволі набирає давніх обрисів храму.
Палацик.Фасад
![]()
Будівля
![]()
Існує легенда, що колись Яків Потоцький дивом уцілів в 1594 р. при обороні міського замку від турецьких загарбників, які повністю спалили місто. Вдячний за порятунок, він дав обіцянку, що спорудить домініканцям костел і монастир. У 1597 р. Потоцький змінив назву поселення на Єзупіль і звів на місці згорілого храму тимчасову невелику дерев'яну святиню, заснував парафію, доручивши її домініканцям.
Споруда із вежею
![]()
Після ремонту шарм будівлі "випарувався"...
![]()
Зведення кам'яного храму за проектом Павла Римлянина почав М. Потоцький в сер.17 ст. Костел Успіння Діви Марії мав 5 вівтарів, головний з яких прикрашав відомий з кін.16 ст. чудотворний образ Матері Божої. У 1715 р. відбулася спроба реставрації костелу і монастиря, зруйнованих після нападу татар 1676 р.
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії
![]()
Будівля лікарні / монастирські келії
![]()
У 30-ті рр. 19 ст. стояли пліч-о-пліч три сакральні будівлі: одна не відремонтована і дві недобудовані. Лише в 1843 р. завершили будівництво одного костелу, решту розібрали на каміння. Костел нарекли в честь Успіння Пресвятої Діви Марії. Перша світова війна знищила храм, проте з 1920 по 1923 рр. його відбудували заново і відразу освятили. У 1944 р. домініканці виїхали до Речі Посполитої, забравши з собою найцінніше майно костелу, зокрема чудотворний образ Матері Божої. Спорудження покинули. Повернули римо-католикам храм тільки в 2003 р.
Келії - в*язниця НКВС - лікарня
![]()
Фото
![]()
Єзупіль – місце народження видатних діячів вітчизняної культури. Деякі історики схиляються до думки, що тут народився знаменитий Памво (Павло) Беринда. Цей видатний діяч відомий як видавець, письменник, гравер, володів більше як 10-ма мовами світу. Його вважають одним з основоположників української шкільної драми та поезії. Таким чином зробив величезний внесок в розвиток вітчизняної літератури. У 2008 р. в Єзуполі Памві Беринді встановлено пам’ятник.![]()
Фото
![]()
Як на розміри і статус містечка, в Єзуполі доволі велике число пам'ятників - загалом 10 погрудь видатних діячів України, військових меморіалів і скульптур.![]()
Меморіалі загиблих у Другій світовій війні (1968р.)
![]()
Видатна роль у встановленні єзупільських пам'ятників належить Володимиру Семеновичу Войцюку (1930 -2010рр.)- вихідцю з містечка, колишньому вчителю, що емігрував до США і тяжкою працею заробив гроші, які передав на встановлення в Єзуполі та Івано-Франківську пам'ятників, друк краєзначої літератури, розвиток українського кіно і культури в цілому.![]()
Памятник П.Беринді (2008р.)
![]()
Коштом В. Войцюка у 2000 р. в Єзуполі з'явилися пам'ятники Т. Шевченку та І. Франку, а в 2008 р. він же профінансував встановлення пам'ятника найвідомішому єзупільцю - лексикографу і культурному діячеві пізнього Середньовіччя П. Беринді. Вдячні єзупольці ще 2005 р. встановили пам'ятник самому меценату.
Пам'ятник Т. Шевченку(2000р.)
![]()
Пам'ятник І.Франку та пам*ятний хрест на честь скасування панщини
![]()
Вперше про церкву в Єзуполі згадується в документах пер.пол. XV ст. В др.пол. XVII ст. в цьому містечку відзначені чотири церкви. В кін. XVIII ст. парафіяльною церквою Єзуполя призначили церкву Св. Миколи (1748 р.), філійною церкву Різдва Пр. Богородиці, інші дві церкви розібрані.![]()
Народний дім
![]()
Церква стоїть при головній вулиці в центрі селища, біля Народного дому.![]()
Церква.Профіль
![]()
У XIX ст. Єзупіль вважався містечком Станіславівського повіту. На той час воно мало власну печатку зі символом: бича голова, під якою колісний плуг; обабіч плуга - сокира й ціп, нижче - перехрещені граблі й коса.![]()
Залізничний вокзал
![]()
До будівництва палацу Дідушицьких на цьому місці було три домоволодіння, історія яких простежується ще з пер.пол. 16 ст. Войцех Дідушицький походив з роду шляхтичів, які до 1848 р. володіли містечком, а згодом були найбільшими власниками землі, нерухомості та іншого майна. Палац знаходиться на старому замчищі, довкола нього добре помітні сліди мурів. Біля палацу розкинувся парк, в якому ще досі ростуть екзотичні рослини: леродендрон (тюльпанове дерево) та гінко. Зараз у палаці з 1957 р. розміщений обласний дитячий психоневрологічний санаторій. До цього тут навіть був райком компартії. Приміщення добре збереглося, щоправда його перебудували. В головному корпусі маєтку Дідушицького сьогодні створені житлові кімнати, межах парку є одноповерховий будинок.![]()
Колія...
Добратися сюди з обласного центру можна без проблем:можна маршруткою,а можна й потягом;виїзд також проблем не складає. На знайомство із місцевими пам*ятками мені вистачило менше години,комусь знадобиться дві чи трохи більше,але на довше тут явно не затримаєтесь,тому розраховуйте розумно свій час перебування,вивчайте графік курсування транспорту та список цікавих об*єктів і гайда в Єзупіль!

Палац Дідушицького / дитячий санаторій

Палац.Профіль

До 1594 р. поселення звалося Чешибісами. Назва походила від сполучення «вичісувати бісів». Саме так називалася у давні часи процедура покарання лиходіїв, яка, вочевидь відбувалася у цій місцевості. Спійманих за крадіжку, вбивство, перелюб та інші погані справи проганяли крізь шеренгу слуг, кожен з яких тримав різку та бив винуватця, тобто проганяв биттям нечистого, що заволодів душею і помислами покараного.
Місто з іменем Христа згадується від 1597 р. За легендою, таку назву дав населеному пункту граф Потоцький, який, втікаючи на коні від татар, переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!», закликаючи на допомогу Спасителя та Пресвяту Діву. І, диво: і кінь виніс його на берег. На подяку богові воєвода заснував на обох берегах річки містечка Єзупіль та Маріампіль.
Балкончик
Балкончик

Господарські будівлі(?)

Незабаром в XVI-XVII ст. в Єзуполі Потоцькі збудували замок та оборонний домініканський монастир. Тепер за кілька кроків від цього місця також стоїть старий костел. Давня будівля, де колись містилася військова частина, відновлюється. А в колишніх келіях монахів, де зараз лікарня, була навіть катівня НКВД. На подвір’ї біля костелу охайно. Всередині колишня руїна поволі набирає давніх обрисів храму.
Палацик.Фасад

Будівля

Існує легенда, що колись Яків Потоцький дивом уцілів в 1594 р. при обороні міського замку від турецьких загарбників, які повністю спалили місто. Вдячний за порятунок, він дав обіцянку, що спорудить домініканцям костел і монастир. У 1597 р. Потоцький змінив назву поселення на Єзупіль і звів на місці згорілого храму тимчасову невелику дерев'яну святиню, заснував парафію, доручивши її домініканцям.
Споруда із вежею

Після ремонту шарм будівлі "випарувався"...

Зведення кам'яного храму за проектом Павла Римлянина почав М. Потоцький в сер.17 ст. Костел Успіння Діви Марії мав 5 вівтарів, головний з яких прикрашав відомий з кін.16 ст. чудотворний образ Матері Божої. У 1715 р. відбулася спроба реставрації костелу і монастиря, зруйнованих після нападу татар 1676 р.
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії

Будівля лікарні / монастирські келії

У 30-ті рр. 19 ст. стояли пліч-о-пліч три сакральні будівлі: одна не відремонтована і дві недобудовані. Лише в 1843 р. завершили будівництво одного костелу, решту розібрали на каміння. Костел нарекли в честь Успіння Пресвятої Діви Марії. Перша світова війна знищила храм, проте з 1920 по 1923 рр. його відбудували заново і відразу освятили. У 1944 р. домініканці виїхали до Речі Посполитої, забравши з собою найцінніше майно костелу, зокрема чудотворний образ Матері Божої. Спорудження покинули. Повернули римо-католикам храм тільки в 2003 р.
Келії - в*язниця НКВС - лікарня

Фото

Єзупіль – місце народження видатних діячів вітчизняної культури. Деякі історики схиляються до думки, що тут народився знаменитий Памво (Павло) Беринда. Цей видатний діяч відомий як видавець, письменник, гравер, володів більше як 10-ма мовами світу. Його вважають одним з основоположників української шкільної драми та поезії. Таким чином зробив величезний внесок в розвиток вітчизняної літератури. У 2008 р. в Єзуполі Памві Беринді встановлено пам’ятник.
У родині єзупільського священника народився І. Петрушевич. Після закінчення Станіславівської гімназії навчався Львові, Празі, Лондоні та ін.містах. З 1913 р. займався перекладацькою працею, писав сценарії.
Відреставрований храм
Відреставрований храм

Фото

Як на розміри і статус містечка, в Єзуполі доволі велике число пам'ятників - загалом 10 погрудь видатних діячів України, військових меморіалів і скульптур.
У радянський час у Єзуполі був відкритий селищний меморіал загиблих у Другій світовій війні, де були встановлені пам'ятні знаки загиблим односельчанам та радянським воїнам-визволителям, скульптура скорботної матері. Вже за незалежності України єзупільці встановили і відкрили меморіал полеглих воїнів ОУН-УПА і пам'ятний хрест у пам'ять про закатованих НКВСівцями односельців.
Воїнам Радянської армії, загиблим у Другій світовій війні (1950р.)

Меморіалі загиблих у Другій світовій війні (1968р.)

Видатна роль у встановленні єзупільських пам'ятників належить Володимиру Семеновичу Войцюку (1930 -2010рр.)- вихідцю з містечка, колишньому вчителю, що емігрував до США і тяжкою працею заробив гроші, які передав на встановлення в Єзуполі та Івано-Франківську пам'ятників, друк краєзначої літератури, розвиток українського кіно і культури в цілому.
Пам*ятник В.Войцюку (2005р.)

Памятник П.Беринді (2008р.)

Коштом В. Войцюка у 2000 р. в Єзуполі з'явилися пам'ятники Т. Шевченку та І. Франку, а в 2008 р. він же профінансував встановлення пам'ятника найвідомішому єзупільцю - лексикографу і культурному діячеві пізнього Середньовіччя П. Беринді. Вдячні єзупольці ще 2005 р. встановили пам'ятник самому меценату.
Пам'ятник Т. Шевченку(2000р.)

Пам'ятник І.Франку та пам*ятний хрест на честь скасування панщини

Вперше про церкву в Єзуполі згадується в документах пер.пол. XV ст. В др.пол. XVII ст. в цьому містечку відзначені чотири церкви. В кін. XVIII ст. парафіяльною церквою Єзуполя призначили церкву Св. Миколи (1748 р.), філійною церкву Різдва Пр. Богородиці, інші дві церкви розібрані.
У 1888 р. на місці давнішої звели нову муровано-дерев'яну церкву Св. Миколи. Під час Першої світової війни церква була дуже пошкоджена, тому 1923 р. її відновили. Філійна церква Різдва згоріла в сер. 1910-х рр. Сьогодні церква Св. Миколи в користуванні греко-католицької громади Єзуполя.
Меморіал на честь борців ОУН-УПА

Народний дім

Церква стоїть при головній вулиці в центрі селища, біля Народного дому.
Після зовнішнього ремонту храм набув іншого вигляду: верх і маківки перекрили блискучою бляхою золотого кольору, восьмерик і четверик оббили металізованою бляхою, стіни надопасання ошалювали горизонтально фальшбрусом, частину західної стіни бабинця і стіни присінку оббили пластиком, дахи і піддашшя церкви перекрили металочерепицею. З південного сходу від церкви збереглася триярусна дзвіниця.
Храм Св.Миколи з дзвіницею
Храм Св.Миколи з дзвіницею

Церква.Профіль

У XIX ст. Єзупіль вважався містечком Станіславівського повіту. На той час воно мало власну печатку зі символом: бича голова, під якою колісний плуг; обабіч плуга - сокира й ціп, нижче - перехрещені граблі й коса.
Після окупації ЗУНР поляками в 1919 р. в містечку був осередок ґміни Єзуполь та постерунку поліції.
У радянські часи селище називалося Жовтень. Рішенням ВР України від 9 липня 2003 р. йому офіційно повернуто історичну назву.
Комплекс
Комплекс

Залізничний вокзал

До будівництва палацу Дідушицьких на цьому місці було три домоволодіння, історія яких простежується ще з пер.пол. 16 ст. Войцех Дідушицький походив з роду шляхтичів, які до 1848 р. володіли містечком, а згодом були найбільшими власниками землі, нерухомості та іншого майна. Палац знаходиться на старому замчищі, довкола нього добре помітні сліди мурів. Біля палацу розкинувся парк, в якому ще досі ростуть екзотичні рослини: леродендрон (тюльпанове дерево) та гінко. Зараз у палаці з 1957 р. розміщений обласний дитячий психоневрологічний санаторій. До цього тут навіть був райком компартії. Приміщення добре збереглося, щоправда його перебудували. В головному корпусі маєтку Дідушицького сьогодні створені житлові кімнати, межах парку є одноповерховий будинок.
Вокзал з сторони селища

Колія...
