Перші згадки про замок.
Відносяться до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов'янами — білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. Літописець «Геста гунгарорум» зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис Нестора 898 року: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
—————
Первые упоминания о замке.
Относятся к IX веку. Это была крепость на одном из холмов над поселением белых хорватов. В то время замок выглядел как деревянная крепость, состоявший из детинца и частокола. Тогда эта территория была заселена славянами - белыми хорватами. Здесь было княжество, во главе которого стоял князь Лаборец. Летописец «Геста гунгарорум» отмечает, что Ужгородский замок и вся прилегающая территория принадлежала Лаборцу. Когда на княжество напали мадьяры, население стало готовится к борьбе. Об этом также пишет Русская Летопись Нестора 898 года: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
![]()
Перший організований опір закарпатці дали під Ужгородом, де князем був Лаборець (Анон. кап. XIII), Мадярська орда була численною й захопила Ужгород, спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці — Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем — на пам'ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Алмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського городища — фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі археологи.
—————
Первое организованное сопротивление закарпатцы дали под Ужгородом, где князем был Лаборец (Анон. Кап. XIII), Мадьярская орда была многочисленной и захватила Ужгород, спалив замок. Князь Лаборец бежал к своей далекой крепости - Земплин, но его догнали и над рекой Свиржавой повесили. С тех пор народ ту реку назвал Лаборцем - на память о князе. Но в бою за Ужгород был убит и вождь мадьяров Алмош. Венгерские кочевники похоронили его в вале Земплинського городища - крепости, которую также завоевали. Могилу и украшенное золотом захоронение Альмоша обнаружили чехословацкие археологи.
![]()
В кінці Х — на початку ХІ століть, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам'яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.
—————
В конце ХХ - начале XXI веков, когда равнинная часть Закарпатья попала под власть Венгерского королевства, в Ужгороде строится каменный замок как административный центр комитата Унг. Это уже было мощное оборонительное сооружение, о силе которого свидетельствует тот факт, что в 1086 году во время набега половецкой орды под верховенством хана Кутеска, которая прорвалась через Карпатские перевалы в Дунайскую низину, Ужгородский замок кочевники взять не смогли. Исторические документы подтверждают, что каменные замки на Закарпатье начали очень интенсивно строиться после татарского нашествия. И хотя татары отошли, страх у мадьяр остался и король Бела IV приказал на стратегически важных пунктах укрепить замки.
![]()
Епоха Другетів.
У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.
У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322–1691), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи.
—————
Эпоха Другетов.
В 1312 году, после того, как итальянские братья Другеты помогли королю Карлу Роберту из новой династии Анжу подавить восстание сверхжупана Петра Петене, Карл Роберт подарил братьям Ужгородский замок и земли. Они владели им 350 лет.
В период, когда замок находится во владении рода Другетов (1322-1691), в фортификационном искусстве происходили большие изменения, вызванные преимущественно появлением новых видов оружия, и в первую очередь оружия огнестрельного. Это все требовало коренной реконструкции замка, которая была осуществлена в конце XVI века с использованием новейших достижений фортификационного искусства Европы.
![]()
В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено повну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності — було вимуровано міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10—15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів їхні роги викладені квадратними плитами з білого каменю.
Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північного боку масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. У плані замок був неправильним чотирикутником — це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8—10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5—3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер.
—————
В Ужгородском замке по проекту итальянских инженеров была проведена полная реконструкция с целью усиления его обороноспособности - были выстроены крепкие стены на определенном расстоянии от дворца, на каждом углу построен ромбовидный бастион, высота которого достигает 10-15 м, выдвинутый за линию квадрата стен. На площадках бастионов размещались пушки, которые держали под обстрелом подступы к замку. Для усиления прочности бастионов их рога были сложены из квадратных плит из белого камня.
Замок был почти неприступным. Недоступность его особенно подчеркнута с северной стороны массивной гладью высоких стен, лишенных даже бойниц. Стены построены из камня. Северную часть замка защищал килеподобный бастион. В плане замок был неправильным четырехугольником - это обусловлено рельефом Замковой горы. С трех сторон сооружение окружал ров глубиной 8-10 метров, через который до въездных ворот был перекинут подъемный мост. До наших дней сохранились отверстия для цепей, с помощью которых мост поднимался. Толщина внешней крепостной стены достигала от 2,5-3 м до 10-метровой высоты, она сохранилась до сих пор.
![]()
Замок у визвольній війні 1703–1711 років
Виглядало це так. Місто готувалося до облоги. Нагромадили збіжжя на півроку, сподіваючись, що доти надійде до них допомога. Позганяли з цілої околиці худобу, щоб мати досить м'яса, У замку сховалася і мадярська шляхта — до 300–400 осіб та єзуїти. Восени 1703 року в околиці Ужгорода несподівано з'явилося декілька сот русинських селян. Це викликало паніку в місті. Адже надійшло з гір селянське військо Івана Беци з Виряви. Він захопив село Горяни під Ужгородом і погнав у гори всю худобу шляхти, а потому з кількома сотнями верховинців знову вийшов з лісів. На вулицях Ужгорода велися запеклі бої. Повстанців спочатку витіснили з міста і ті відійшли в Радванку і Горяни. Але незабаром підійшло значне підкріплення з Верховини. Вночі повстанці вдруге напали на місто, захопили його і тісним кільцем оточили замок. В обложеному замку шляхтич Дердь Палоні вів щоденник. У ньому читаємо: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
—————
Замок в освободительной войне 1703-1711 годов
Выглядело это так. Город готовился к осаде. Накопили зерна на полгода, надеясь, что до тех пор поступит к ним помощь. По сгоняли со всей окрестности скот, чтобы было достаточно мяса. В замке спряталась и мадьярская шляхта - до 300-400 человек и иезуиты. Осенью 1703 года на окраине Ужгорода неожиданно появилось несколько сотен русинских крестьян. Это вызвало панику в городе. Ведь поступило из гор крестьянское войско Ивана Бецы с Вирявы. Он захватил село Горцы под Ужгородом и погнал в горы весь скот шляхты, а потом с несколькими сотнями горцев вышел из лесов. На улицах Ужгорода велись ожесточенные бои. Повстанцев сначала вытеснили из города и те отошли в Радванку и Горцы. Но вскоре подошло значительное подкрепление из Верховины. Ночью повстанцы во второй раз напали на город, захватили его и тесным кольцом окружили замок. В осажденном замке шляхтич Дердь Палон вел дневник. В нем читаем: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
![]()
Селяни, озброєні косами і сокирами, старими рушницями, здійснили кілька наступів, але були відбиті добре озброєними оборонцями замку. Пробували дістатися драбинами, — а далі привезли багато возів соломи довкола замку, щоб вогнем примусити його до здачі. На початку 1704 року ужгородська фортеця врешті-решт здалася. Виявилося, що із замку стріляли в повстанців отруєними стрілами. Таким був наказ єзуїтів. Селяни хотіли за це їх судити й покарати. Але Ракоці не дозволив. Він лише вигнав єзуїтів з Ужгорода.
—————
Крестьяне, вооруженные косами и топорами, старыми ружьями, совершили несколько выступлений, но были отбиты хорошо вооруженными защитниками замка. Пробовали добраться лестницами, - а дальше привезли много телег соломы вокруг замка, чтобы огнем принудить его к сдаче. В начале 1704 ужгородская крепость в конце концов сдалась. Оказалось, что из замка стреляли в повстанцев отравленными стрелами. Таким был приказ иезуитов. Крестьяне хотели за это их судить и наказать. Но Ракоцы не позволил. Он лишь выгнал иезуитов из Ужгорода.
![]()
Головним ватажком русинських селян, що зайняли Ужгородський замок, був Іван Беца з Виряви, а крім нього помітну роль у веденні облоги Ужгородського замку грали селяни з верховинських сіл — Ковачі, Добеї, Герзаничі, Брензовичі, Коссеї та інші. Повстанці занепокоїлись: військо потребувало провіанту. Раніше його постачали з маєтків шляхти. Тепер Ракоці заборонив нищити панські маєтки. Описуючи ці події в своїх мемуарах, Ракоці різко засуджував дії селян і вказував на те, що вони робили це без його вказівки. «Ніколи не дійде до спільної мови з дворянами в боротьбі проти австрійських гнобителів. Селян гнала проти своїх панів глибока ненависть», — писав Ракоці у своєму записнику. Тоді ж видав ряд наказів, якими під загрозою смерті забороняв своїм військовим частинам нападати на феодалів або їх переслідувати. За непослух дав розстріляти одного з керівників повстання — Альберта Кіша з Баркасова.
—————
Главным предводителем русских крестьян, занявшие Ужгородский замок, был Иван Беца с Вирявы, а кроме него заметную роль в ведении осады Ужгородского замка играли крестьяне из верховинских сел - Ковачи, Добей, Герзанич, Брензович, Коссеи и другие. Повстанцы забеспокоились: войско нуждалось в провианте. Ранее его поставляли из имений шляхты. Теперь Ракоци запретил уничтожать помещичьи имения. Описывая эти события в своих мемуарах, Ракоци резко осуждал действия крестьян и указывал на то, что они делали это без его указания. «Никогда не дойдет до общего языка с дворянами в борьбе против австрийских угнетателей. Крестьян гнала против своих господ глубокая ненависть », - писал Ракоци в своем блокноте. Тогда же издал ряд приказов, которыми под угрозой смерти запрещал своим воинским частям нападать на феодалов или их преследовать. За непослушание дал расстрелять одного из руководителей восстания - Альберта Киша с Баркасова.
![]()
У 1707 році замок урочисто зустрічав послів Петра I на переговорах із представниками Ференца II Ракоці. Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений рицарський зал.
—————
В 1707 году замок торжественно встречал послов Петра I на переговорах с представителями Ференца II Ракоци. После поражения восстания в 1711 году Ужгородский замок перешел в распоряжение австрийской короны. Именно в это время из него в Вену вывезено все материальные ценности: картины, мебель, коллекцию драгоценных посуды, оружие. Австрийская императрица Мария-Терезия в 1775 году передала замок Мукачевской греко-католической епархии, чтобы там создать богословскую академию, тогда же была проведена незначительная перестройка замка и уничтожен рыцарский зал.
![]()
Сучасний стан.
Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей.
Пам'ятка архітектури стало лишається одним з найвідвідуваніших туристичних об'єктів Ужгорода й України. У 2009 році, Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».
—————
Современное состояние.
С 1947 года замок используется как краеведческий музей.
Памятник архитектуры остается одним из самых посещаемых туристических объектов Ужгорода и Украины. В 2009 году, Ужгородский замок занял II место в конкурсе «7 чудес Закарпатья».
![]()
Легенди.
Про Ужгородський замок є дві легенди, проте вони є варіаціями однієї історії:
Перша легенда про Ужгородський замок переносить нас у XVII ст., коли ним володів граф Другет. У нього була дочка. Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і щоб дізнатися, як це зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Вони покохали одне одного, і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Довідавшись про це, батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу — стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.
—————
Современное состояние.
С 1947 года замок используется как краеведческий музей.
Памятник архитектуры остается одним из самых посещаемых туристических объектов Ужгорода и Украины. В 2009 году, Ужгородский замок занял II место в конкурсе «7 чудес Закарпатья».
![]()
Друга легенда також про потаємний хід, але замість воєводи дівчина покохала слугу батька. Волею долі він опинився в таборі повсталих проти господаря. Не в змозі перенести розлуку його кохана, нехтуючи небезпекою, повідомила його, де вони увечері зустрінуться — біля самотнього дуба, що ріс посеред галявини неподалік від Ужгородського замку, до якого вів потаємний хід. Та батько дізнався про це, і хлопець замість своєї коханої, яку він чекав із нетерпінням, побачив перед собою трьох відданих своєму панові слуг, яким вдалося вислідити дівчину, коли вона пробиралася на зустріч з коханим. У замку, на очах у дівчини, його стратили, а нещасну живою замурували в замкову стіну. З тих часів привид дівчини кожної ночі шукає свого коханого.
—————
Вторая легенда также о потайной ход, но вместо воеводы девушка полюбила слугу отца. Волею судьбы он оказался в лагере восставших против хозяина. Не в состоянии перенести разлуку его возлюбленная, пренебрегая опасностью, сообщила ему, где они вечером встретятся - около одинокого дуба, который рос посреди поляны неподалеку от Ужгородского замка, к которому вел потайной ход. Но отец узнал об этом, и парень вместо своей возлюбленной, которую он ждал с нетерпением, увидел перед собой трех преданных своему господину слуг, которым удалось выследить девушку, когда она пробиралась на встречу с любимым. В замке, на глазах у девушки, его казнили, а несчастную живой замуровали в замковой стены. С тех пор призрак девушки каждую ночь ищет своего возлюбленного.
І на останок/И на последок
![]()
за большими картинками - переростками, как всегда, ко мне/за великими картинками - переростками, як завжди, до мене - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/180134.html
Джерело/источник - https://uk.wikipedia.org/wiki/Ужгородський_замок
Ну как то так =))
Відносяться до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов'янами — білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. Літописець «Геста гунгарорум» зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис Нестора 898 року: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
—————
Первые упоминания о замке.
Относятся к IX веку. Это была крепость на одном из холмов над поселением белых хорватов. В то время замок выглядел как деревянная крепость, состоявший из детинца и частокола. Тогда эта территория была заселена славянами - белыми хорватами. Здесь было княжество, во главе которого стоял князь Лаборец. Летописец «Геста гунгарорум» отмечает, что Ужгородский замок и вся прилегающая территория принадлежала Лаборцу. Когда на княжество напали мадьяры, население стало готовится к борьбе. Об этом также пишет Русская Летопись Нестора 898 года: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
Перший організований опір закарпатці дали під Ужгородом, де князем був Лаборець (Анон. кап. XIII), Мадярська орда була численною й захопила Ужгород, спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці — Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем — на пам'ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Алмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського городища — фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі археологи.
—————
Первое организованное сопротивление закарпатцы дали под Ужгородом, где князем был Лаборец (Анон. Кап. XIII), Мадьярская орда была многочисленной и захватила Ужгород, спалив замок. Князь Лаборец бежал к своей далекой крепости - Земплин, но его догнали и над рекой Свиржавой повесили. С тех пор народ ту реку назвал Лаборцем - на память о князе. Но в бою за Ужгород был убит и вождь мадьяров Алмош. Венгерские кочевники похоронили его в вале Земплинського городища - крепости, которую также завоевали. Могилу и украшенное золотом захоронение Альмоша обнаружили чехословацкие археологи.
В кінці Х — на початку ХІ століть, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам'яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.
—————
В конце ХХ - начале XXI веков, когда равнинная часть Закарпатья попала под власть Венгерского королевства, в Ужгороде строится каменный замок как административный центр комитата Унг. Это уже было мощное оборонительное сооружение, о силе которого свидетельствует тот факт, что в 1086 году во время набега половецкой орды под верховенством хана Кутеска, которая прорвалась через Карпатские перевалы в Дунайскую низину, Ужгородский замок кочевники взять не смогли. Исторические документы подтверждают, что каменные замки на Закарпатье начали очень интенсивно строиться после татарского нашествия. И хотя татары отошли, страх у мадьяр остался и король Бела IV приказал на стратегически важных пунктах укрепить замки.
Епоха Другетів.
У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.
У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322–1691), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи.
—————
Эпоха Другетов.
В 1312 году, после того, как итальянские братья Другеты помогли королю Карлу Роберту из новой династии Анжу подавить восстание сверхжупана Петра Петене, Карл Роберт подарил братьям Ужгородский замок и земли. Они владели им 350 лет.
В период, когда замок находится во владении рода Другетов (1322-1691), в фортификационном искусстве происходили большие изменения, вызванные преимущественно появлением новых видов оружия, и в первую очередь оружия огнестрельного. Это все требовало коренной реконструкции замка, которая была осуществлена в конце XVI века с использованием новейших достижений фортификационного искусства Европы.
В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено повну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності — було вимуровано міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10—15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів їхні роги викладені квадратними плитами з білого каменю.
Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північного боку масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. У плані замок був неправильним чотирикутником — це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8—10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5—3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер.
—————
В Ужгородском замке по проекту итальянских инженеров была проведена полная реконструкция с целью усиления его обороноспособности - были выстроены крепкие стены на определенном расстоянии от дворца, на каждом углу построен ромбовидный бастион, высота которого достигает 10-15 м, выдвинутый за линию квадрата стен. На площадках бастионов размещались пушки, которые держали под обстрелом подступы к замку. Для усиления прочности бастионов их рога были сложены из квадратных плит из белого камня.
Замок был почти неприступным. Недоступность его особенно подчеркнута с северной стороны массивной гладью высоких стен, лишенных даже бойниц. Стены построены из камня. Северную часть замка защищал килеподобный бастион. В плане замок был неправильным четырехугольником - это обусловлено рельефом Замковой горы. С трех сторон сооружение окружал ров глубиной 8-10 метров, через который до въездных ворот был перекинут подъемный мост. До наших дней сохранились отверстия для цепей, с помощью которых мост поднимался. Толщина внешней крепостной стены достигала от 2,5-3 м до 10-метровой высоты, она сохранилась до сих пор.
Замок у визвольній війні 1703–1711 років
Виглядало це так. Місто готувалося до облоги. Нагромадили збіжжя на півроку, сподіваючись, що доти надійде до них допомога. Позганяли з цілої околиці худобу, щоб мати досить м'яса, У замку сховалася і мадярська шляхта — до 300–400 осіб та єзуїти. Восени 1703 року в околиці Ужгорода несподівано з'явилося декілька сот русинських селян. Це викликало паніку в місті. Адже надійшло з гір селянське військо Івана Беци з Виряви. Він захопив село Горяни під Ужгородом і погнав у гори всю худобу шляхти, а потому з кількома сотнями верховинців знову вийшов з лісів. На вулицях Ужгорода велися запеклі бої. Повстанців спочатку витіснили з міста і ті відійшли в Радванку і Горяни. Але незабаром підійшло значне підкріплення з Верховини. Вночі повстанці вдруге напали на місто, захопили його і тісним кільцем оточили замок. В обложеному замку шляхтич Дердь Палоні вів щоденник. У ньому читаємо: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
—————
Замок в освободительной войне 1703-1711 годов
Выглядело это так. Город готовился к осаде. Накопили зерна на полгода, надеясь, что до тех пор поступит к ним помощь. По сгоняли со всей окрестности скот, чтобы было достаточно мяса. В замке спряталась и мадьярская шляхта - до 300-400 человек и иезуиты. Осенью 1703 года на окраине Ужгорода неожиданно появилось несколько сотен русинских крестьян. Это вызвало панику в городе. Ведь поступило из гор крестьянское войско Ивана Бецы с Вирявы. Он захватил село Горцы под Ужгородом и погнал в горы весь скот шляхты, а потом с несколькими сотнями горцев вышел из лесов. На улицах Ужгорода велись ожесточенные бои. Повстанцев сначала вытеснили из города и те отошли в Радванку и Горцы. Но вскоре подошло значительное подкрепление из Верховины. Ночью повстанцы во второй раз напали на город, захватили его и тесным кольцом окружили замок. В осажденном замке шляхтич Дердь Палон вел дневник. В нем читаем: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
Селяни, озброєні косами і сокирами, старими рушницями, здійснили кілька наступів, але були відбиті добре озброєними оборонцями замку. Пробували дістатися драбинами, — а далі привезли багато возів соломи довкола замку, щоб вогнем примусити його до здачі. На початку 1704 року ужгородська фортеця врешті-решт здалася. Виявилося, що із замку стріляли в повстанців отруєними стрілами. Таким був наказ єзуїтів. Селяни хотіли за це їх судити й покарати. Але Ракоці не дозволив. Він лише вигнав єзуїтів з Ужгорода.
—————
Крестьяне, вооруженные косами и топорами, старыми ружьями, совершили несколько выступлений, но были отбиты хорошо вооруженными защитниками замка. Пробовали добраться лестницами, - а дальше привезли много телег соломы вокруг замка, чтобы огнем принудить его к сдаче. В начале 1704 ужгородская крепость в конце концов сдалась. Оказалось, что из замка стреляли в повстанцев отравленными стрелами. Таким был приказ иезуитов. Крестьяне хотели за это их судить и наказать. Но Ракоцы не позволил. Он лишь выгнал иезуитов из Ужгорода.
Головним ватажком русинських селян, що зайняли Ужгородський замок, був Іван Беца з Виряви, а крім нього помітну роль у веденні облоги Ужгородського замку грали селяни з верховинських сіл — Ковачі, Добеї, Герзаничі, Брензовичі, Коссеї та інші. Повстанці занепокоїлись: військо потребувало провіанту. Раніше його постачали з маєтків шляхти. Тепер Ракоці заборонив нищити панські маєтки. Описуючи ці події в своїх мемуарах, Ракоці різко засуджував дії селян і вказував на те, що вони робили це без його вказівки. «Ніколи не дійде до спільної мови з дворянами в боротьбі проти австрійських гнобителів. Селян гнала проти своїх панів глибока ненависть», — писав Ракоці у своєму записнику. Тоді ж видав ряд наказів, якими під загрозою смерті забороняв своїм військовим частинам нападати на феодалів або їх переслідувати. За непослух дав розстріляти одного з керівників повстання — Альберта Кіша з Баркасова.
—————
Главным предводителем русских крестьян, занявшие Ужгородский замок, был Иван Беца с Вирявы, а кроме него заметную роль в ведении осады Ужгородского замка играли крестьяне из верховинских сел - Ковачи, Добей, Герзанич, Брензович, Коссеи и другие. Повстанцы забеспокоились: войско нуждалось в провианте. Ранее его поставляли из имений шляхты. Теперь Ракоци запретил уничтожать помещичьи имения. Описывая эти события в своих мемуарах, Ракоци резко осуждал действия крестьян и указывал на то, что они делали это без его указания. «Никогда не дойдет до общего языка с дворянами в борьбе против австрийских угнетателей. Крестьян гнала против своих господ глубокая ненависть », - писал Ракоци в своем блокноте. Тогда же издал ряд приказов, которыми под угрозой смерти запрещал своим воинским частям нападать на феодалов или их преследовать. За непослушание дал расстрелять одного из руководителей восстания - Альберта Киша с Баркасова.
У 1707 році замок урочисто зустрічав послів Петра I на переговорах із представниками Ференца II Ракоці. Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений рицарський зал.
—————
В 1707 году замок торжественно встречал послов Петра I на переговорах с представителями Ференца II Ракоци. После поражения восстания в 1711 году Ужгородский замок перешел в распоряжение австрийской короны. Именно в это время из него в Вену вывезено все материальные ценности: картины, мебель, коллекцию драгоценных посуды, оружие. Австрийская императрица Мария-Терезия в 1775 году передала замок Мукачевской греко-католической епархии, чтобы там создать богословскую академию, тогда же была проведена незначительная перестройка замка и уничтожен рыцарский зал.
Сучасний стан.
Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей.
Пам'ятка архітектури стало лишається одним з найвідвідуваніших туристичних об'єктів Ужгорода й України. У 2009 році, Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».
—————
Современное состояние.
С 1947 года замок используется как краеведческий музей.
Памятник архитектуры остается одним из самых посещаемых туристических объектов Ужгорода и Украины. В 2009 году, Ужгородский замок занял II место в конкурсе «7 чудес Закарпатья».
Легенди.
Про Ужгородський замок є дві легенди, проте вони є варіаціями однієї історії:
Перша легенда про Ужгородський замок переносить нас у XVII ст., коли ним володів граф Другет. У нього була дочка. Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і щоб дізнатися, як це зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Вони покохали одне одного, і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Довідавшись про це, батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу — стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.
—————
Современное состояние.
С 1947 года замок используется как краеведческий музей.
Памятник архитектуры остается одним из самых посещаемых туристических объектов Ужгорода и Украины. В 2009 году, Ужгородский замок занял II место в конкурсе «7 чудес Закарпатья».
Друга легенда також про потаємний хід, але замість воєводи дівчина покохала слугу батька. Волею долі він опинився в таборі повсталих проти господаря. Не в змозі перенести розлуку його кохана, нехтуючи небезпекою, повідомила його, де вони увечері зустрінуться — біля самотнього дуба, що ріс посеред галявини неподалік від Ужгородського замку, до якого вів потаємний хід. Та батько дізнався про це, і хлопець замість своєї коханої, яку він чекав із нетерпінням, побачив перед собою трьох відданих своєму панові слуг, яким вдалося вислідити дівчину, коли вона пробиралася на зустріч з коханим. У замку, на очах у дівчини, його стратили, а нещасну живою замурували в замкову стіну. З тих часів привид дівчини кожної ночі шукає свого коханого.
—————
Вторая легенда также о потайной ход, но вместо воеводы девушка полюбила слугу отца. Волею судьбы он оказался в лагере восставших против хозяина. Не в состоянии перенести разлуку его возлюбленная, пренебрегая опасностью, сообщила ему, где они вечером встретятся - около одинокого дуба, который рос посреди поляны неподалеку от Ужгородского замка, к которому вел потайной ход. Но отец узнал об этом, и парень вместо своей возлюбленной, которую он ждал с нетерпением, увидел перед собой трех преданных своему господину слуг, которым удалось выследить девушку, когда она пробиралась на встречу с любимым. В замке, на глазах у девушки, его казнили, а несчастную живой замуровали в замковой стены. С тех пор призрак девушки каждую ночь ищет своего возлюбленного.
І на останок/И на последок
за большими картинками - переростками, как всегда, ко мне/за великими картинками - переростками, як завжди, до мене - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/180134.html
Джерело/источник - https://uk.wikipedia.org/wiki/Ужгородський_замок
Ну как то так =))