Дуже гарне село з негарною назвою

За переказами, колись тут водилось так багато кліщів, що хоч ховайся. З часом вони вивелись до середньостатистичного рівня, та назва так і прижилась. Але ну їх, тих паразитів. Як же тут в біса гарно!


Село Кліщів – тупикове, оточене з трьох сторін Південним Бугом. Сюди є тільки одна дорога, на диво пристойна. Власне, звернути з неї можна уже за вказівником, не доїхавши перших хат.


Дорога убік скоро стає стежкою і виводить до обриву, з якого можуть спуститись велосипедисти і пішоходи. Тим не менш, машини на берег якось добрались. Улітку там цілі палаткові містечка.


Але вони цікавлять мене мало, адже перше, на що тут варто звернути увагу – неймовірні краєвиди Південного Бугу.


Пороги, скелі – оце все тут є у найліпшому виді.




Рухаюсь понад берегом у південному напрямку.




Стежка поступово вужчає і заглиблюється в хащі, але не варто спішити вертатись назад. Час від часу вона знову виводить до річкового берегу.




Із скель пробилось джерельце.


Зрештою, стежка вертає на відкритий простір і знову стає дорогою.




Чапля застигла у лататті.




Тут хатки підходять ближче до берега.


Південна околиця села.




Продовжив рух по периметру, на східну сторону. Тут, з протилежного боку річки, мають бути скелі. Скелі довго не показувались, і я вже подумав було, що їх і не видно за деревами.


Але зрештою вони таки знайшлись.




На тій стороні знаходиться скелелазний район «Дзвониха». Тут же присутні пороги і броди.






З цього боку теж відпочивають, рибалять і плавають люди.


Іще кілька кадрів найгарнішої річки України.






У самому Кліщові, схоже, немає навіть церкви. Від колишньої, дерев’яної, залишився тільки пам’ятний знак на пустирі.


«Центр».




У контексті Кліщова варто згадати Довгополівку – більше село, через яке сюди іде єдина дорога. Через Довгополівку проходять автобуси на Вінницю, тут є дитсадочок, розмальований місцевими умільцями.


Трошки наркоманії вам в стрічку:)


І ставок, настільки глибоко посаджений, що схожий на затоплений кар’єр.


Уже на зворотному шляху від ставка помітив церковні шпилі. Довелось вертатись.


Потрібну вулицю угадав з другого разу. Церква виявилась дерев’яною, триверхою. Адекватної інформації про неї я не знайшов.