Мурафа згадується у 1432 р. в зв'язку з битвою, яка відбулася 30 листопада недалеко під Копистинем між Ф.Острозьким та Вінцентієм з Шамотул і Яном Менжиком з Домброви.
Свого часу Мурафа належала Радзивіллам, Язловецьким, Белжецьким, пізніше Тишкевичам, від них перейшла до Потоцьких.![]()
Між 1605-1610 рр. у Мурафі в шляхетській родині Сірків народився легендарний кошовий отаман Іван Сірко.
В 1766 р.Морахва належала Й. К. Потоцькому,який після Барської конфедерації осів тут та вибудував собі палац а також сприяв побудові нового костелу (1736 р.). Морахва поділялась в той час на старе та нове місто. Й. К. Потоцький заклав в Мурафі фабрику салітри та ряд ремісничих цехів, він сприяв викладанню бруківкою головної вулиці та обсадження її деревами. Палац був двоповерховий, оточений парком, який в свою чергу захищав мур з вежами. Після пожежі палац не відбудовувався, а був розібраний.![]()
Внутрішня брама для входу до будинку ігумена
![]()
![]()
Галерея із біблійними сюжетами
![]()
Під час Визвольної війни костел зруйнували козаки Б. Хмельницького, які закріпилися в Старій Мурафі.![]()
Цікаво,кому ТУТ заважали лавочки?
![]()
Тайна вечеря
![]()
У 1850 р. монастир закрили, а костел став парафіяльним. Храм діяв і за радянської влади. Лише у 30-их рр. ХХ ст. його ненадовго закривали. Саме завдяки цьому костел зберіг свій інтер’єр: ліпнину поч. ХІХ ст., вітражі, виготовлені у Варшаві у 1895 р., пілястри, настінні фрески, різьблений амвон, вітражі, герби Потоцьких та Грохольських. Найбільшою святинею кляштору є чудотворна ікона Матері Божої Мурафської, що походить з кін. XVII - поч. XVIII ст. і міститься в головному вівтарі.
Келійна стіна
![]()
І квіти при доріжці...
![]()
На території комплексу нікогісінького не було.Тиша і спокій,яку порушували лише..,гм,а що їх порушувало? Анічогісінького!
Десь вдалині,за видимим обрієм починали збиратись темні хмари,які не віщували нічого доброго.Так воно і було,-через декілька хвилин закапало.Чомусь дуже захотілося на маршрутку).
Інтер*єр корпусу
![]()
Костел.Фасад
![]()
Десь там,вдалині показалась маршрутка,яка мала б довезти мене туди,звідки я приїхав,-у Шаргород.Так це і сталося.
У підсумку: я знаходився в селі аж цілих..27 хвилин! Цього вистачило.Якби хоч костел був відкритим,то огляд інтер*єру затримав би ще на трохи,а так..
![]()
![]()
Комплекс-2
![]()
Свого часу Мурафа належала Радзивіллам, Язловецьким, Белжецьким, пізніше Тишкевичам, від них перейшла до Потоцьких.
Під час Хмельниччини якийсь час місто було під контролем повстанців.
![]()
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії за огорожею
Між 1605-1610 рр. у Мурафі в шляхетській родині Сірків народився легендарний кошовий отаман Іван Сірко.
В 1766 р.Морахва належала Й. К. Потоцькому,який після Барської конфедерації осів тут та вибудував собі палац а також сприяв побудові нового костелу (1736 р.). Морахва поділялась в той час на старе та нове місто. Й. К. Потоцький заклав в Мурафі фабрику салітри та ряд ремісничих цехів, він сприяв викладанню бруківкою головної вулиці та обсадження її деревами. Палац був двоповерховий, оточений парком, який в свою чергу захищав мур з вежами. Після пожежі палац не відбудовувався, а був розібраний.
Галерея
Внутрішня брама для входу до будинку ігумена
У 1624 р. тодішня власниця Мурави,- Ядвига Язловецька-Белзька запросила сюди отців-домініканців, які заснували монастир і звели невеликий костел Непорочного Зачаття Діви Марії, обнісши комплекс оборонними стінами з баштами. Башти стояли по чотирьох краях прямокутника фортечних стін, складених з місцевого вапняку. З тих часів збереглися північно-східна шестигранна цегляна вежа і ділянка південних і східних стін. Ланцюжок маленьких бійниць, широко розкритих назовні, тягнеться уздовж стін, зведених домініканцями одночасно з костьолом в 1624 р. Ймовірно з тих же часів зберігся без змін корпус келій - двоповерховий, під високим, із заломом, характерним для бароко, чотирьохскатним дахом.
Північно-західна кутова вежа
Галерея із біблійними сюжетами
Під час Визвольної війни костел зруйнували козаки Б. Хмельницького, які закріпилися в Старій Мурафі.
У 1791 р. Йоахім Кароль Потоцький ґрунтовно перебудував костел і келії. Храм отримав характерне для епохи згасаючого бароко декоративне оформлення. Під час реставрації були об’єднані стилістично різні частини ансамблю за допомогою декоративного елементу - глухої барочної балюстради.
Того ж року Й. К. Потоцький помер. Згідно заповіту, його поховали під порогом храму. На одній з колон праворуч від входу є велика бронзова таблиця із переліком дарів Потоцького. Поруч, над бічними дверима, можна знайти і його портрет в парадному мундирі. Після смерті Потоцького Мурафа дісталася його другій дружині А. Грохольській.
Окремі розписи вже полущились
Окремі розписи вже полущились
Цікаво,кому ТУТ заважали лавочки?
Тайна вечеря
У 1850 р. монастир закрили, а костел став парафіяльним. Храм діяв і за радянської влади. Лише у 30-их рр. ХХ ст. його ненадовго закривали. Саме завдяки цьому костел зберіг свій інтер’єр: ліпнину поч. ХІХ ст., вітражі, виготовлені у Варшаві у 1895 р., пілястри, настінні фрески, різьблений амвон, вітражі, герби Потоцьких та Грохольських. Найбільшою святинею кляштору є чудотворна ікона Матері Божої Мурафської, що походить з кін. XVII - поч. XVIII ст. і міститься в головному вівтарі.
Келійна стіна
І квіти при доріжці...
На території комплексу нікогісінького не було.Тиша і спокій,яку порушували лише..,гм,а що їх порушувало? Анічогісінького!
Десь вдалині,за видимим обрієм починали збиратись темні хмари,які не віщували нічого доброго.Так воно і було,-через декілька хвилин закапало.Чомусь дуже захотілося на маршрутку).
Інтер*єр корпусу
Костел.Фасад
Десь там,вдалині показалась маршрутка,яка мала б довезти мене туди,звідки я приїхав,-у Шаргород.Так це і сталося.
У підсумку: я знаходився в селі аж цілих..27 хвилин! Цього вистачило.Якби хоч костел був відкритим,то огляд інтер*єру затримав би ще на трохи,а так..
Костел і келії з тилу
Комплекс
Комплекс-2
