Quantcast
Channel: Україна. Збірка мандрівок.
Viewing all articles
Browse latest Browse all 1818

Черниця.Історія одного села

$
0
0
 Хотілося ще заїхати в Меденичі,але препаскудна погода-"хмарно-дощ-хмарно-ливень" ,підказувала мені,-попереду тебе останній на сьогодні пункт і той відвідаєш лише при великій наполегливості. І не важливо,що до Меденичів звідси всього 17-18км.,а заїхати туди я хотів давненько..Мене ж чекало 7км.дороги (це туди-назад),дороги мокрим порепаним асфальтом сільської центральної вулиці,дороги,яку я долав повільним кроком і з гордо піднятою головою(це коли виглядало сонечко),періодично змінюючи його на ганебний рвучкий біг з пошуком будь-якого укриття,ніби злодій якийсь (це коли знову починав дощ).
 "Накривало" мене тричі,але я таки оглянув всі цікавинки бажаного пункту,-села Черниця..

Черницька школа

Житло вчених лелек

Село Черниця, згідно з першими письмовими згадками,засноване бл. 1578 р. На рубежі XVI - XVII ст. тут було збудовано замок, який проіснував до сер. XVIII ст.,а пізніше був перебудований на панський маєток.
Сама назва стверджує, що в сиву давнину тут був монастир (черне­ча оселя),хоча жодних документальних даних про це не збереглося. Існування монастиря в Черниці підтверджується лише переказами ста­рожилів. Кількість черниць могла бути до 10 осіб,-такі монас­тирі у цей час ніде не реєструвалися. Пізніше, коли в 1647 р. граф С.Ржевуський заснував у Роздолі укріплений монастир ордену кармелітів, вірогідно, що черниці пере­їхали туди,а монас­тир у Черниц припинив своє існування.  
Залишки старих поховань

Пошкоджений склеп

 Розбудова села розпочиналась навколо замку, а пізніше - те­риторією панського маєтку.
Про існування церкви на той час немає документальних підтверд­жень. Зате відомо, що в церкві села збереглося Св. Євангеліє, видане у Львові Братством Ставропігії, датоване 1665 р.
У цьому Євангелії є дарчий напис.У церковних актах збереглась давня печатка с. Черниця.
Другий історичний факт, записаний у хроніці м.Долина, свідчить, що в 1694 р. через с.Черниця з-під Львова переходив загін татарських військ у напрямку Жидачева і Долини, грабу­ючи по дорозі місцеве населення.
Як було заведено з тих часів, майже всі населені пункти, на випадок наближення непроханих гостей чи ворогів,облаштовувались сторожо­вими вежами - баштами. Їх будували на найвищих горбах, біля них постійно чергувала сторожова варта. Така сторожова башта була в Черниці. Місцевість, де стояла така сторожова башта, дотепер має на­зву “біля Башти”.
За переказами, такі сигнальні вежі стояли поблизу сіл Крупська та Дроговижа. При наближенні татар вартові підпалювали бочки із смо­лою, і чорний дим стовпом піднімався в небо. Це був сигнал тривоги.
Руїни костелу.Профіль

Без надії на відновлення..

 У податкових реєстрах поч. ХVІІ ст. згадується про те, що на території с. Черниця знаходився замок і водяний млин.
Русло річки, яку теж названо Черничка, у ті часи було набагато ширше. Про це свідчить рельєф навколишньої місцевості. Частина ставків була сільська, а частина - панська. Пізніше че­рез збільшення потреб у споживанні риби родина Ржевуських, яка була власником маєтку, уздовж русла річки обладнала штучні ставки. Від них і до тепер залишилася назва сінокосів “На ставах”. При панському дворі існував фільварок,на якому була велика ферма з кіньми,утримування яких приносило чималий дохід графу Ржевуському.
В селі на 1738 р. нараховувалось 72 двори.
Можливо будматеріал?

Під черепицею..

Стара будівля при дорозі

 На 1820 р.при панському дворі працювала ґуральня з олійнею, а також стайня з возівнею. Згадки про існування млина в цей час немає. З переказів старожилів  дійшла інформація, що на поч. ХІХ ст. була велика весняна повінь яка знесла дамбу разом з водяним млином,на відновленняякого в мельника коштів не було. З цього часу і перестав працювати водяний млин.
У 1886 р. в селі переобладнали жидівську корчму під громадський шпихлір (комору). Шпихлір був спалений під час Першої світової війни.
Вхід на територію колишнього маєтку

Ліворуч- будівля невідомого призначення

Праворуч-житло гномів,замасковане під комору

Черницький замок був збудований ще в кін. XVII ст. Власники його часто змінювалися. Декілька разів був пограбованим та спаленим. З часом він втратив свою функцію оборонного замку, а став маєтком для проживання власників села. Останній його влас­ник, В.Стефанус, багато уваги приділяв сільському господар­ству та промисловому виробництву, що приносило йому великі дохо­ди.
Дізнавшись про успішне процвітання Черницького маєтку, уряд викупив у В. Стефануса двір з прилеглими будинками, парком і полем - 120 га, і заснував у ньому агрономічний інститут,в якому працювали в основному інженери, агрономи, викладачі українського походження. Викладалися предмети спочатку польською мовою, а пізніше - украї­нською.На території маєтку підтримувалася ідеальна частота і поря­док. У саду росли дерева тільки відбірних сортів, пішохідні доріжки були акуратно підсипані, з бордюрами по боках. Парк і маєток прикра­шали статуетки і декоративні арки.
Маєток

Палац з тилу

Чистоту і порядок на території маєтку утримували працівники і студенти інституту. Цей заклад вважався зразковим у регіоні. Проіснував він до 1936 р., коли його перевезли до  Івано - Франківська. На його базі після цього організували сільськогосподарський технікум,який мав своє підсобне господарство і 120 га. землі. Навчання в Черницькому технікумі тривало і за радянських часів аж до 1964 р. В цьому році технікум розформували і на його базі відкрили од­норічну сільськогосподарську школу, яка проіснувала до 1979 р. Її перевели у село Красів.
З 1979 р. розпочався різкий занепад цього прекрасного куточках і гордості с. Черниця. Лісопарк і сад стали заростати чагарниками і бур’янами, будівлі і споруди інтенсивно руйнувалися. Часта зміна тим­часових власників і їхня байдужість ще більше прискорювали руйна­цію. Учбовий корпус і будівлі, які потребували капітального ремон­ту, руйнували, знімали паркет.. За десять років такого безгосподарного існування маєток перетворився у купу руїн..
 Станом на 2014р. територію орендує Львівська національна академія мистецтв. Однак орендар тут з’являється вряди-годи, зовсім не турбується про територію, а місцеві жителі не можуть втрутитися в ситуацію..
Одна із будівель колишнього маєтку-технікуму

 Надія на відродження з’явилася тоді, коли у 1991 р. Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва вирішив узяти його під свою опіку і перетворити на виробничо - навчальну базу. Задум сподобався мешканцям села, одноголосно його підтримано на сході села. Але через неправильний підбір відпові­дальних за цю базу, а пізніше через нестачу коштів на рестав­раційні роботи,процес занепаду став ще більш відчутний. У кін. 90-х рр. територія стала такою жалюгідною, що відновити її практично неможливо.
Одна з кафельних печей

Декоративний кафель

Декоративний кафель-2

Час будівництва костелу у селі точно не відомий. У кін. XIX ст. тут нараховувалось 196 поляків, можна вважати, що у цей час і був збудований храм. У 1921 р. власником с. Черниця та його маєтку став В.Стефанус, який теж був поляком, тому багато коштів вкладав у римо-католицький костел.
Стіни споруди були вимурувані із цегли, а верх покритий паленою черепицею, яка цвяхами прибивалася до лат. Поруч з костелом знаходилося польське кладовище, де було де­кілька десятків поховань.
З 1939 р. костел перестав функціонувати. Усі цінні речі, які були в ньому, поляки забрали з собою. Будівля костелу стала нічиєю, почала руйнува­тися.
У роки радянської влади костел частково використовувався як спортзал місцевої школи. Пізніше будівля стала аварійною, спортзал ліквідували, а споруда і далі руйнувалася. У 1997 р. обва­лилася  фасадна сторона споруди. Недоглянутим зали­шилось і польське кладовище біля нього: повалились над­гробні пам’ятники, територія заросла..
Піч №2

Піч №3

На горищі

 Перша церква в с.Черниця знаходилася недалеко від панського маєтку. Будівництво її було завершено в 1709 р. Храм був по­вністю дерев’яним, зверху будівля була покрита ґонтою. Церква- трикупольна,поряд  стояла дерев’яна дзвіниця.
У той час Черниця становила окрему єпархію, і тому мала свого священика. В історичних документах згадується останній священик, який правив богослужіння – о. Іван Ковальський. Він по­мер у 1795 р. і похований на цвинтарі біля церкви Косми і Дем’яна. Надмогильна кам’яна фігура збереглась до теперішнього часу. На цьо­му ж кладовищі похований і один з власників Черниці- магнат Подлевський. Дім, у яко­му проживав священик, стояв при дорозі. Біля будинку - ви­копана криниця, яка збереглася і до сьогоднішніх днів. Назва криниці залишилась і до тепер - “Попова“.
Фото

Колони

 Черницька церква Косми і Дем’яна служила парафіянам повних 200 років. Ще у 1911 р. громада вирішила розібрати церкву і побудувати на цьому місці нову, але Австрійський уряд у Відні заборонив приступати до розбирання церкви, адже вона мала архітектурну цінність. Церковний комітет уже мав на меті будувати нову церкву з цегли, але у 1914 р. почалася Перша світова війна, і справа зупинилася. Богослужіння продов­жувалися далі в старенькій церкві аж до 1920 р. Останній раз тут проводили службу Божу на Великдень. Відправа закінчилася, і люди вийшли під церкву для освячення пасок. У цей момент купол голов­ної бані обвалився і упав всередину храму...
Інтер*єр палацу

Один із жителів маєтку

 Парохіяльний комітет енергійно взявся за будівництво нової церкви в порозумінні з власником села В.Стефанусом, який відпустив земельну ділянку на новому місці при до­розі. Нову церкву відкрито і освячено в 1922 р. на свято Вознесіння Господнього. Одразу після закінчення Другої світової війни в церкві зробили капі­тальний ремонт і почали відправляти церковні обряди.
У 1944 р. від артилерійського вогню один сна­ряд попав у церкву і розтрощив ліве крило будівлі. Після відступу німецьких військ громада села відремонтувала цю про­боїну.
У 1956 році церковний комітет приступив до відновлення церкви і встановлення іконостасу. У 1960 р. на храмове свято Вознесіння Господнього відбулося урочисте освячення іконостасу.
Влітку 1961 р. церкву, як дочерну, закрили на 28 років.
Будівля

Водонапірна вежа

 23 квітня 1989 р. відбулося урочисте відкрит­тя оновленої церкви.
На поч. 90-х рр. завершились основні  відновлювальні  роботи церкви. Оскільки покрівля церкви була досить старою, ще з часів її будівництва, церковний комітет у 2006 р. вирі­шили замінити її.
Господарська будівля (?)

Борцям за волю України

 Ще в  часи німецької окупації активісти місцевої “Просвіти” встановили дерев’яний хрест і навколо нього насипали курган. Біля нього “Просвіта” проводила масові відзначення українських національних свят, ставила концерти. Після приходу комуністичного режиму цей пам’ятний хрест і кур­ган повністю зруйнували. Внаслідок проголошення незалежності України в 1990 р.було прийня­то рішення відновити пам’ятник, встановлений на честь на­ціональних героїв села. У 1992 р. громада вирішила збуду­вати біля цього місця новий пам’ятник “Борцям за волю України“. Спочатку було насипано курган. Коли він був майже завершений, випав сильний дощ, і курган почав розпов­затися. Тоді цю форму пам’ятника  відмінили і вирішили зробити його з каменю. У 1992 році приступили до будівництва пам’ятника.
У 1993 р. пам’ятник, висотою біля восьми метрів, був завер­шений. Перше масове святкування біля пам’ят­ника було проведено 24 серпня в день третьої річниці проголошення незалежності Україна.
Надалі стало традицією у день проголошення незалежності Украї­ни біля цього пам’ятника проводити масові святкування за участю місцевих аматорів.
Церква Вознесіння Господнього (1922р.).Фасад

Храм.Профіль

Дзвіниця

 Перша приватна школа була відкрита поблизу костелу напр. XIX ст. Школа була заснована з допомогою селян та власниці села Людвіги Нагуйовської. Вона від початку була платною. Через бідність не всі селяни могли посилати своїх дітей до школи. В кін. ХІХ-го ст. було збудовано дві школи: в Черниці і Пісочній. В Черниці - поблизу нинішнього пам’ятника “Борцям за волю України“. Ця трирічна початкова школа проіснувала до 1930 р.  Згодом власник маєтку В.Стефануса збудував нову школу. Два поверхи були розраховані під класи, а третій-для проживання учителів.
Храм Вознесіння.Тил

Церква + дзвіниця

  Будівництво школи розпочато у 1931 р. і протягом двох років було закінчено. Після відкриття нової школи діти навколишніх сіл змогли здобувати осві­ту за семирічною програмою.
З 80-х років школа не задовольняла потреб у навчальних приміщеннях та не відповідала нормативним вимогам. Прийнято рішення про добудову до існуючої школи. З різних причин будівництво так і не розпочали. Тільки у 2000-х рр. проблема добудови школи частково почала вирішуватися.Будівництво триває до сьогоднішнього дня..
Інфоджерело http://yaroslavavolodymyrivna.blogspot.com.
Народний дім

Фото

Viewing all articles
Browse latest Browse all 1818