Чечельник і Вербка

Чечельник – найбільш віддалений від Вінниці районний центр, що так чи інакше позначається на специфіці його життя. Зокрема, автобуси звідси ходять зовсім нечасто. І так як волею-неволею в моєму розпорядженні було десь 6 годин, заодно прогулявся в сусіднє село Вербка. Туди я і рушив прямо з автостанції, знімаючи по дорозі закинуту промзону, усохлі русла і інший пост-апокаліпсис.



І Чечельник, і Вербка сильно витягнуті із заходу на схід уздовж однієї дороги, яка, в свою чергу, тягнеться паралельно річці Савранка. Думається, саме русло річки було вирішальним фактором у заселенні цих місць, бо таких витягнутих сіл понад нею ще ціла купа. Є серед них і цікаві, які можна також відвідати, якщо ще раз виникне бажання провести сумарно за день 8 годин у автобусі.


Руїни цукрового заводу – неодмінний атрибут ледь не кожного подільського містечка.


В’їзд у Вербку.


Якщо ви раптом цікавитесь дерев’яними церквами, побувати в цьому селі повинні обов’язково, бо тут їх аж дві.


У центрі - церква Святого Миколая, освячена в 1895 році.


Щоб дістатись другого храму, треба перейти через Савранку. До дороги примикає великий ставок.


Наче звичайна собі водойма, яких повно в Україні, а все одно красиво.


Ворота як витвір мистецтва.


Поселення на цьому березі історично називалось Слободо-Вербка. Церква Пречистої Богородиці Діви Марії освячена в 1875 році.


І так, вона неймовірно схожа на першу. Хоч би в різні кольори пофарбували… І її неймовірно складно нормально сфоткати із-за парканів і дерев навколо.




Вертаюсь у Чечельник. За автостанцією є руїни синагоги.


Якихось 100 років назад майже третину населення містечка складали євреї, вони мали власне училище і 6 молитовних шкіл.


Інтер’єр.


Грандіозний костел Святого Йосипа збудований у 1786 році. У 1920-х роках його відібрали у громади, в 1990 році повернули.


Весь цей час він використовувався не за призначенням, що явно не пішло споруді на користь.


Велична і пишна будівля дико контрастує зі скромною, фактично сільською архітектурою Чечельника.


Лаконічні елементи декору.




На виїзді з селища у сторону Вінниці обабіч дороги лежать кладовища. На католицькому, по ліву руку (якщо стояти задом до Чечельника), є каплиця-усипальниця родини Собанських.

Ще зовсім недавно була занедбаною, але у 2009 році нащадок знатного колись роду, граф Міхал Собанський, узявся за її реконструкцію. Як бачимо, його наміри не розійшлися з ділом.


Після заборони служінь у костелі, вірянам дозволили проводити їх тут. Усипальницю переробили під церкву, що місцями їй зашкодило. Зате це була єдина католицька божниця у радіусі 100 км! Важко навіть уявити, яку велику роль відіграла ця лаконічна споруда у житті місцевих католиків.


Ззаду із силікатної цегли був прибудований вівтар. При реставрації його розібрали і зробили надбудову із того ж матеріалу, що й каплиця. Якщо я правильно зрозумів, всередині – спуск у склеп, де спочивають чи то 9, чи то 12 представників роду Собанських.


Навколо багато старих поховань.


Щось закинуте за кладовищем.


Лише у центрі можна надибати якусь пару більш-менш пристойних світських будівель.


Але вцілому – самі пустки і руїни, ледь не через одну. Мені траплялись навіть покинуті багатоквартирні будинки! (гуртожитки?) Чечельник – найбільш депресивний райцентр Вінничини із тих, що я бачив. Та ж Вербка виглядає куди симпатичніше.


Сквер із військовим меморіалом.


За сквером – Михайлівський собор.


На тлі містечка він також величезний, неначе вирішив позмагатись з костелом за контраст із навколишньою розрухою.




Тут, мабуть, колись був парк.


Зі східної сторони Чечельник закінчується ставками на Савранці. Вдалині – спиртозавод.




Вид на собор.


І якусь неідентифіковану церкву.


На південь уходить дорога на теоретично цікаве село Анютине, засноване і заселене старообрядцями.


Та ж церква зблизька.


Типова забудова місцевого приватного сектору – з дерев’яними верандами.


Вертаюсь на автостанцію.


Під навісом ви можете побачити цілий мегаполіс ластівок. У мене залишалось вдосталь часу поспостерігати за ними, і скажу я вам, конвеєр годування потомства налагоджений у них чудово.


І хитрий горобець, який зрозумів, що тут можна чимось поживитись:)