Оригинал взят у
v1snykв Виженка

Село Виженка лежить у долині однойменної річки і складається, фактично, з однієї довжелезної вулиці, яка кілька разів перетинає річку, уходячи в гори. Навіть якби тут не було ніяких пам’яток, село варто відвідати хоча б заради гірських краєвидів, які відкриваються навколо.
![1.JPG 1.JPG]()
Раніше Виженка була містечком і носила назву Верхня Вижниця, за австро-угорських часів мала славу знаного курорту. Зараз тут теж є санаторії, пансіонати і дитячі табори, але навряд про них відомо широкому загалу.
![2.JPG 2.JPG]()
Окрасою Виженки є її дерев’яні церкви. Перша – Іоанна Сучавського, 1792 року. Остання капітальна реставрація проведена в 1970 році. За легендами, зведена на місці, де колись зазнали великої поразки орди Батия.
![3.JPG 3.JPG]()
Щоб знайти церкву, треба звернути направо з головної вулиці за першим мостом через річку (якщо рухатись з Вижниці).
![4.JPG 4.JPG]()
Біля храму знаходиться старовинний цвинтар.
![5.JPG 5.JPG]()
Другу церкву узагалі не оминути, бо вона стоїть просто над дорогою.
![6.JPG 6.JPG]()
Носить ім’я Святого Миколая. Зведена в 1920-ті роки в типово гуцульському стилі.
![7.JPG 7.JPG]()
На подвір’ї – каплиця, збудована в 1848 році з приводу відміни панщини.
![8.JPG 8.JPG]()
Окремої уваги заслуговує і річка.
![9.JPG 9.JPG]()
Як і всі гірські потічки, вона стрімка, мілка, холодна і дуже живописна.
![10.JPG 10.JPG]()
![11.JPG 11.JPG]()
Один із водоспадів у межах села.
![12.JPG 12.JPG]()
Але не селом єдиним. Адже головна вулиця Виженки виводить нас просто в гори. Карпати мало чомусь асоціюються з Чернівецькою областю, але ось вони, зовсім поруч. Поступово хати понад дорогою рідшають, сама вона втрачає асфальтне покриття і різкіше завертає в гору.
![13.JPG 13.JPG]()
Ще якийсь кілометр від останніх хат, і ми у справжнісіньких Буковинських Карпатах, а саме на перевалі Німич.
![14.JPG 14.JPG]()
Через перевал (580 метрів над рівнем моря) колись була дорога на Путила, а зараз тут більше ходять пішки.
Панорама.
![]()
Тутешня забудова влітку, здебільшого, покинута.
![16.JPG 16.JPG]()
Писанки зараз в тренді.
![17.JPG 17.JPG]()
А навколо – гори, гори!
![18.JPG 18.JPG]()
![19.JPG 19.JPG]()
Вид на два села, розділені Черемошем. Обидва мають назву Розтоки, але відносяться до різних областей, Чернівецької і Івано-Франківської.
![20.JPG 20.JPG]()
Генделик на перевалі виконано в етнічному гуцульському стилі.
![21.JPG 21.JPG]()
![22.JPG 22.JPG]()
![23.JPG 23.JPG]()
І тут писанка.
![24.JPG 24.JPG]()
І наостанок, трошки політичного гумору.
![25.JPG 25.JPG]()

Раніше Виженка була містечком і носила назву Верхня Вижниця, за австро-угорських часів мала славу знаного курорту. Зараз тут теж є санаторії, пансіонати і дитячі табори, але навряд про них відомо широкому загалу.

Окрасою Виженки є її дерев’яні церкви. Перша – Іоанна Сучавського, 1792 року. Остання капітальна реставрація проведена в 1970 році. За легендами, зведена на місці, де колись зазнали великої поразки орди Батия.

Щоб знайти церкву, треба звернути направо з головної вулиці за першим мостом через річку (якщо рухатись з Вижниці).

Біля храму знаходиться старовинний цвинтар.

Другу церкву узагалі не оминути, бо вона стоїть просто над дорогою.

Носить ім’я Святого Миколая. Зведена в 1920-ті роки в типово гуцульському стилі.

На подвір’ї – каплиця, збудована в 1848 році з приводу відміни панщини.

Окремої уваги заслуговує і річка.

Як і всі гірські потічки, вона стрімка, мілка, холодна і дуже живописна.


Один із водоспадів у межах села.

Але не селом єдиним. Адже головна вулиця Виженки виводить нас просто в гори. Карпати мало чомусь асоціюються з Чернівецькою областю, але ось вони, зовсім поруч. Поступово хати понад дорогою рідшають, сама вона втрачає асфальтне покриття і різкіше завертає в гору.

Ще якийсь кілометр від останніх хат, і ми у справжнісіньких Буковинських Карпатах, а саме на перевалі Німич.

Через перевал (580 метрів над рівнем моря) колись була дорога на Путила, а зараз тут більше ходять пішки.
Панорама.

Тутешня забудова влітку, здебільшого, покинута.

Писанки зараз в тренді.

А навколо – гори, гори!


Вид на два села, розділені Черемошем. Обидва мають назву Розтоки, але відносяться до різних областей, Чернівецької і Івано-Франківської.

Генделик на перевалі виконано в етнічному гуцульському стилі.



І тут писанка.

І наостанок, трошки політичного гумору.
