
... за якихось 20 кілометрів від Черкас простягаються горби ім'я яким - Мошногір'я. Унікальна своєю первозданою природою місцевість порівняти яку можна хіба що з Холодним Яром чи Трахтемировом. Саме ж село Мошни теж не розчарує мандрівника. Тут і церква схожа на Ластівчине гніздо в Криму і дерев'яний будиночок який проетктував сам Городецький і навіть ксотел, правда вже недіючий.
1. Тринадцять кілометрів вийшла дорога від району до виїзду з міста. І хто сказав що Черкаси маленьке місто
2. На першій бесідці біля знаку живе песик.
3. Харчами перебирав значить не голодний.
4. Наступна зупинка "Дерево кохання". Його видно із дороги
5. Ці два дерева зрослися стовбурами. На табличці напис Дерево вільхи з дубом
6. Дерево таке можливо одне на всю Україну. Принаймі про інші я не чув
7. За легендою, на цьому місці, де практично з одного кореня росте вільха та дуб, зупинилися закохані козак та його наречена. Вони тікали від татарів і, аби не потрапити у ворожий полон, скам’яніли тут навіки.
8. Сюди їдуть багаточисленні закохані пари які чіпляють стрічки вірячи в цю легенду
9. Далі їдемо в сторону Мошногір'я. Графська дорога нині перетворена в стежку для прогулянок пацієнтів санаторію. Висота місцевості 160-180 м над рівнем моря. Найвища точка - г. Стрілиця, що має аж 202 м
10. Численні спуски і підйоми улюблене місце катання для велосипедистів. Дорога веде до Софіїного стовпа
11. На Софіїній Горі, названій на честь доньки Воронцова Софії,яка в1833 році в віці 9 років під час кінної прогулянки впала з коня і ледь не розпрощалася з життям, стоїть Софіїн стовп. За іншою версією вона загинула підчас падіння.Як було насправді навряд чи ми колись дізнаємось,але те,що мати Софії,Єлизавета Браницька-Воронцова,наказала спорудити на честь цієї події стелу-то це факт незаперечний.Стоїть вона і зараз,правда в досить понівеченому стані. На жаль від маєтку після воєн і революцій нічого більше не залишилось. Тільки цей прекрасний парк ...
12. Будівля костелу часів Радзивілів - Потоцьких, XVII сторіччя використовується не по призначенню.
13. Один із корпусів лікарні спроектованим самим Городецьким
14. Будівля датована 1909 роком
15. Зараз тут живуть люди
16. Деревяна будівля прикрашена різьбою, яка з кожним роком все гірше і гірше виглядає
17. Хазїн маєтку
18. Корпус не охороняється державою, табличку охоронну я не знайшов
19. Охороняється тільки цим котом
20. Ще деталі
21. Головна окраса села Мошни це Спасо - Преображенська церква. Збудована вона в 1839 році, входила до палацово- апрковго ансамблю Воронцова
22. Автор проекту італійський архітектор Георгій (Джорджо) Торічеллі. Церква збудована в нехарактерному для православних храмів стилі, що поєднує в собі романтичний стильз неоготикою (тюдорівською готикою). Цегляна, базиліканськоготипу, тридільна, потинькована та вибілена. Над притвором розташована вежа-дзвіниця висотою 44 метри, кути якої підкреслені тонкими пінаклями. Бічні фасади церкви поділені пінаклями на окремі ділянки та завершені зубчастими парапетами. Кожна з ділянок має власну прибудову — імітацію каплиці і прикрашену фігурним дахом. Вівтарна частина церкви акцентована фігурним дахом тої ж форми, лише більшим за розмірами. Церква налічує 24 бані. Перемички віконних і дверних прорізів виконані у вигляді стрілчастих арок. Остання реконструкція закінчена 2009 року.
Будівництво Спасо-Преображенської церкви в Мошнах було розпочато 1830 року за наказом Михайла Воронцова, на місці дерев'яної церкви 1709 року зведення, та було завершено 1839 року. Освячена київським митрополитом Філаретом 19 серпня 1840 року. Автор проекту церкви — італійський архітектор Георгій (Джорджо) Торічеллі, що працював міським архітектором Одеси. Будівництвом керував інженер Терентій Ступников. Після відкриття стала ключовим елементом палацово-паркового ансамблю Воронцова.
1917 року була здійснена невдала спроба зруйнувати церкву. Врятувало церкву від зруйнування надання їй 1926 року статусу архітектурної пам'ятки.
(с) Вікіпедія
23. Непопсовий ракурс.
На Strava трек