Радгосп і доти біля Тарасівки

  Керуючись принципом «цікаве і нерозвідане поруч», вирішив подивитись доти Київського укріпрайону, що розташовані біля села Тарасівка (5й район оборони КіУРу). Там є відкриті артилерійські позиції (ТАУТ), яких я ще не бачив. Та й взагалі давненько не прогулювався біля дотів. Ну а заодно сподівався поглянути на місцевий радгосп. В будь-якому разі пізнавати нерозвідані куточки в рідний краях — незвично і небанально (якщо поки не складається з дальніми подорожами).

  Прогулянка вийшла також незвичною. Не зовсім туристична. І не зовсім сталкерська. Хоча побачені об'єкти можна віднести до закинутих місць. Однак залазу не було. Тому тег «заброшка», на мою думку, не зовсім доречний. Так, «light stalk».


1. Цього разу звіт знову груповий: радгосп «Тарасівський», доти і залізниця. Ну і багато чого ще.
Думав окремо написати про радгосп і доти. Але окремо було б не так цікаво (поясню чому).

  Прогулянка довго відкладувалась через погоду і відсутність компанії. Та все-таки наважився. Перша прогулянка виявилась невдалою, бо ледь не загруз в багнюці і дуже вимазався.  Друга прогулянка була вже вдалою. Нажаль, компашка так і не знайшлася. Тому прогулявся сам, без ансамбля.



2. Заброшки зустрічають на в'їзді в село. Мабуть це колишній будинок радгоспу «Тарасівський».


3. Городи загородили, побудували гаражі і сараї...


4. А поруч — гаражі. І вийшло щось схоже на трущоби.
Колоритно, по-моєму. Коли побачив вперше був в шоці.


5. Ще одна закинута будівля радгоспу. Також виглядає колоритно (бо знаходиться поруч із житловими будинками).


6. А звідси починаються нерозвідані місця, якими пройшовсь вперше. Нова багатоповерхівка. В селі, Карл!


7. Радгосп «Тарасівський» межує з новими багатоповерховими будинками.
На фото — схоже на зважувальну станцію для вантажівок. Діюча частина сільхозпідприємства.


8. Частина радгоспу невідомо чому відділена парканом.
Раніше радгосп «Тарасівський» був одним із найбільших в області. Йому належали всі навколишні землі аж до Крюківщини і Юрівки, яблуневий сад у Тарасівці.  В кінці 1990х радгосп перетворили у колективне сільгоспідприємство «Агрокомбінат "Тарасівський"». Землі розпаювали, яблуневий сад занедбали і віддали під забудову. Зараз агрофірма існує. Але чимало будівель роздано арендаторам. Деякі корівники знесли.


9. Схоже, паркан відділяє основну частину агрокобінату від закинутої.
В усякому разі, ці корівники виглядають занедбаними. Хоча ще декілька років тому вони використовувались.


10. КПП. Судячи з напису охорона присутня.
Під час другої вилазки був помічений і сторож, і собака.


11. За похмурої погоди виглядає антуражно.


12. Раптово! Під час другої прогулянки натрапив на залишки снігу!


13. Навіть не віриться що декілька років тому тут були якісь контори.
Скоріш за все, ці корівники скоро розберуть.


14. Радгосп у Міроцькомуцікавіший. Вирішив, що писати окремо про напівзакинутий, напівзруйнований, та ще й охоронюваний радгосп, нічого. Але для ілюстрації нехай буде. Більшість колгоспів/радгоспів в країні перебуває в такому стані. Повністю закинуті і не розвалені сільгосппідприємства — велика рідкість.


15. Тут було два корівника. Причому один з них розібрали зовсім недавно — в 2015 році(!).


16. Тепер замість будівель — купи будівельного і побутового сміття.


17. Праворуч — колишня машинно-тракторна станція. І щось схоже на фундаменти автозаправних колонок.
Як не дивно, територія хоч і не використовується за призначенням, але обжита.


18. Купи сміття не радують, проходити біля газопроводу стрьомно, гівна на дорозі стають якіснішими. Навіть ледь не послизнувся. Але я йду далі.


19. Вже близько залізниця. Дот он там, за соснами. Якихось сто метрів не дійшов.


20. Вирішив повернутися назад, бо вимазався в дрисло. Якісні гівна:)
Довелося влаштувати велике прання.


21. Радгосп і багатоповерхівки — сюрреалістична картина для села.

  Під час другої прогулянки заходив і до радгоспу. Але до дотів вирішив підійти з іншої сторони. Бо місити ту грязюку вдруге не дуже-то хотілось.


22. Залізнична платформа «Тарасівка».
Хтось додумався підпалити сміття під платформою.


23. Перед Тарасівкою залізниця робить поворот. Навіть сама платформа розташована в кривій.


24. Дорога теж погана. Але хоча б є де обійти.


25. Водопропускний тунель. За сумісництвом — підземний пішохідний перехід під залізницею:)


26. Пагорби починаються. Десь тут повинен будит перший дот, №229.
З електрички не дуже помітно, якщо не знаєш, що тут є дот.


27. З вікна електрички можна помітити лише груди каміння на пагорбі.


28. Залізниця. Вигляд в сторону Тарасівки.


29. Вигляд в сторону Києва.


30. GPS-навігатор:)
Смійтеся-смійтеся. Саморобні схеми ще не підводили.


31. Гори закінчуються. Дот ТАУТ 232 повинен бути десь тут.
А він ось у цих кущах зліва.


32. Дот ТАУТ 232. Залишилась лише бетонна коробка, що заросла рослинністю. Ну і трохи засипана / засмічена.


33. Виявляється, не всі доти бувають закритого типу. ТАУТ — це невелика залізобетонна коробка, повністю заглиблена у грунт, але відкрита зверху. Такі артпозиції масово будували лише у Київському укріпрайоні. Призначення таких споруд — вогневе прикриття залізничних доріг і непрострілюваних секторів великих дотів. Недолік — відсутність захисту від авіаударів та масованих обстрілів.
Схему покажу пізніше.


34. Гарне маскування.


35. Метрів за 70 в кущах зліва сховався ТАУТ 233.


36. Тут також порожня бетонна коробка.


37. Можна розгледіти нішу (так званий, боковий погріб).


38. Перейшов на другий бік залізниці. Горки круті, але знайти зручне місце для спуску / підйому можна.


39. На протилежній стороні видно ТАУТ 232 і 233, які перед цим оглядав.


40. Біля лісопосадки валяються демонтовані дерев'яні електроопори високовольтної лінії (мабуть, для живлення світлофорів і залізничної інфраструктури). Десь до 2004 ще працювали(!). Було три лінії.


41. На снігу свіжі сліди.


42. Раптом гірка обривається ямою.


43. А у ямі третя відкрита артилерійська позиція — Дот ТАУТ 231. Побудований у 1929-1930 рр.


44. На відміну від ТАУТ 232 і 233 цей у гарному стані. Не засипаний, не зруйнуваний. Навіть зберіглися направляюча і опора для катків лафету.


45. Відкрита артилерійська позиуія виглядала так.
Джерело http://kiur.io.ua/ .


46. 3х дюймова (калібр 76,2 мм.) гармата на капонірному лафеті.


47. ДОТ ТАУТ 231 з іншого ракурсу.


48. Для того щоб обійти ТАУТ довелося спускатися з пагорбу, а потім знову підніматись по крутому схилу.


49. А заради такого кадру довелося стати на край схилу.


50. Підживлення для світлофору і найвища точка пагорбів (з обох боків).


51. Стежка кружляє вершиною пагорбу і приводить до чергового провалля з якимось знаком.


52. Підходимо ближче. Яма, а за нею ще одна яма.


53. А у ямі ДОТ КСП 230 (Командно-спостережний пункт, тип Б).


54. ДОТ цілий(!). Дивно, враховіуючи, що більшість відкритих артпозицій (ТАУТ 232, 233) і інші доти в окрузі — зруйновані.


55. Дот двоповерховий, типу «Б» (але унікальної конструкції (наче сдвоєний)) — аж на 4 амбразури (зазвичай їх 2, або 1).
Амбразури направлені в бік лісопосадки. Жалкую, що не сфоткав з іншого ракурсу. Дуже вже незвично виглядає.


56. Залаз. Пишуть, що небезпечний — можна з'їхати на нижній поверх.
Через грязюку й справді можна позлизнутися. Але у мене не було з собою ліхтаря. Тому для детального огляду краще прийти спеціально.


57. В лісопосадці біля доту були помічені сліди циганського табору. Самих циган не було (а я переживав, що вони будуть:) ).


58. Над дотом стоїть пам'ятний знак в кольорах державного прапору.


59. І ТАУТ 231, і КСП 231, розташовані на цьому пагорбі доводилось обходити спускаючись на нижній пагорб. А потім знову підійматись.
Стежка на пагорб крута, та ще заросла якимись колючками.


60. Ого, оце так колючки! Добре, що вчасно помітив.
Цікаво, що це за рослина? Акація?


61. Трохи далі знайшов зручну стежку на пагорб. І без колючок.


62. В посадці залишки від старих дерев'яних високовольтних опор (поворотний стовп, чи з трансформаторном).


63. Пагорби зменшуються по висоті.


64. Тим часом проїзджає приміський електропоїзд ЕР9М-385.
Ці пагорби — класне місце для фоткання залізниці! Я навіть не сумнівався.


65. Задній головний вагон ЕР9М. Цікаво, що передня і задня «голови» електрички мають однакові бортові номера — 385.


66. Дорогу перетинає декілька ниток газпроводу.
Першого разу я йшов з того боку. Дійшов до того стовпа.


67. Газопровод.


68. Далі розпочинається невеликий лісок. В якому валяються бетонні глиби. Поблизу має бути ДОТ 229.


69. Здоровенна глиба справа.


70. В декількох метрах зліва 1 ще один шматок бетону.


71. Оглянемось назад. Це рештки зруйнованого доту 229. Серед бетонних глиб та сміття видно шматок труби (для чого вона?).


72. А де сам дот?


73. Це схоже ДОТ 229.


74. ДОТ 229. Типу «Б» (але на відміну від 230 командно-спостережного — одинарний), двоповерховий. Зруйнований (підірваний).


75. Всередині не дуже засмічено. Велика кількість бетонних глиб натякає, що дот був великий.


76. Труба (мабуть для повітря чи води).


77. Заліз на пагорб. Зверху виглядає круто.


78. Так руїни доту 229 виглядають на місцевості.

  На цьому у мене все. Сподіваюсь не дуже перевантажив вас фотками і інформацією. Вилазка хоч була і без залазу, але все одно крутою.
Жалкую тільки, що не потрапив у дот 230. Без цього фотозвіт був не зовсім повним. Також не вдалося облазити всі доти, що планував — 228, 235, 236, 239, 251. Але фотозвіт ітак вийшов непоганим. До того ж, вперше за одну прогулянку обійшов п'ять дотів.

  А те, що не було дослідження вцілілого доту — буде причина змотатися в ці місця ще раз. Є ідея зробити окремі детальні звіти про доти 401, 230, 211(179) і 178, які я оглядав лише поверхово. Щоправда, для відвідання 211(179) і 178 треба домовлятись з війсково-історичним клубом про екскурсію. Ну, може колись і вийде. Так що якщо комусь цікаво — приєднуйтесь.