Боярський ліс

Не знаю, наскільуки це вам буде цікаво. Але це теж подорож. Тільки невеличка.

  Як кінопродюсери полюбляють сиквели, так і деякі блогери інколи повертаються до минулих тем. Ось і я вирішив повернутись до першого свого фотозвіту — прогулянки по лісу. Все-таки прогулювався весною, а зараз осінь. Та й було це три роки тому. Тоді прогулювався зі знайомим. А зараз — сам. Так що різниця є. Після пропажі кота треба було розвіятись. Тим паче, давно не прогулювався лісом. Як казав один знайомий: «Коли сумно — прогулюєшся лісом». Там і покричати можна, і матюкнутись без сторонніх вух. А заодно — побути на самоті. Не скажу, що мені ліс подобається (особливо в нинішньому стані), але взагалі до лісів ставлюся прихильно.


1. Хоча восени ліс виглядає трохи сумно.
Ну, печаль х печаль = 0.

  Початок маршруту прийшовся на ті місця, де лазив 3 роки тому. Але цього разу не планував подивитись на залишки вузькоколійки. Просто було бажання пройтись де-небудь. Щоб відволіктись від думок про кота. Ну і щоб прогулятися Бояркою — бо цього року жили на два доми, а це психологічно теж важкувато.



2. Фотографував все підряд.


3. Молодняк на місці зрубаного лісу. Схоже, сосни хворі, бо пожовтіли. На дачі така сама біда.


4. От що буває, коли зрубують високі дерева. Нижній ярус лісу займають листяні дерева та кущі. Ще з ботаніки пам'ятаю.


5. Ожина (ежевика). Схоже, що й ягідки були. А це знов цвіте.


6. Шипшина.


7. Молодий ліс прорідили.


8. Можна порівняти із зарослями.


9. Боярський ліс — сосново-дубовий. Але є ділянка виключно засаджена дубами.


10. В лісі багато окопів часів Другої світової війни.


11. Нижні гілки на соснах позасихали.


12. Деякі стовбури чомусь обпатрані. Навмисно роблять, щоб дерево засохло?


13. Дубова частина лісу.


14. Борщовик, виявляється, росте не лише в Білогородці, але і у нас.


15. Як не дивно, не помітив куп сміття. Думав, що все прибрали. Але то я погано шукав.


16. Дивна конструкція. Призначення так і не зрозумів.


17. Високовольта лінія. Мало було просіки, попиляли ліс.


18. Дивуюсь, як ЛЕП може проходити над дачами.


19. В траншеї закопаний шифер. Радіоактивний, чи шо?
Не завадило б пройтися по рідному місту з дозиметром.


20. О! На дачах зробили таблички. Тепер лінії стали вулицями.
Це поширена практика для дач, що розташовані в міській смузі.


21. Дорога до санаторію. Сама околиця міста.
Стежка заросла.


22. Стовпчик лісового крарталу. Раніше він був з іншої сторони просіки. А цього з-за кущів не видно.


23. Це газопровід.


24.


25. Галявина для посиденьок.


26. Пройшов квартал і звернув до просіки.


27. Вирубка і зарослі папороті.


28. Вийшов до ЛЕП. Там теж вирубка.


29. Типовий лісовий грунт — пісок.

Пока я дивився на дорогу почув звук, що щось їде. Озирнувся, це була легкова машина. Інтуїтивно побіг у кущі. Навіть не подумавши, що там можуть бути павуки (добре, що їх не було). Оце так адреналін. Ледь в штани не наклав!


30. В боковій дорозі побачив купу сміття.
Взагалі, чим далі в ліс — тим більше сміття.

Трохи перечекав і дав драпака. Зупинився тільки в кущах.


31. Рознервувався. Тік-так — як звичка. Вважайте, що бзік.


32. А ліс вирубють не лише повністю, але й прріджують.


33. Знайшов ще одну галявину. А це ж далекувато від будинків.

Назад йшов не по просікам, а лісовим стежкам. Траплялися ще купи сміття. Але не думаю, що вам приємно на це дивитися.


34. Нарешті! Знайшов дорогу з лісу. Не став іти біля лісу. Пішов по Магістральній. По цій вулиці я ще не ходив.
Радий, що вийшов з лісу. Але дорога стрьомна. Ні узбіччя, ні тротуару. А машини ганяють як скажені.


35. Нарешті, цивілізація! Найвищий будинок у Боярці. 16 поверхів!
Зістикувався зі антидепресивною дорогою і пішов додому.

От такі пригоди. Натоптав 11 кілометрів.
Не ходите, дети, в Африкулес гулять!

Але трохи попустило. Заодно відкрив для себе нові куточки.