Чарівність зимових Карпат або чотири дні туману

Спочатку в команді було вісім учасників, але на зворотньому шляху нас залишилось лише троє і то один з простудою. А планувалося всього на всього чотириденний похід різдвяними Карпатами з однією вершиною. Як так сталось і чому вершина не пустила нас на себе читайте під катом:

Ідея самого похода почала назрівати вже після квітневого похода, але остаточно сформувалась після повернення з Грузії. Після декількох змін було затвердженно остаточний варіант:
Заросляк - метеостанція - оз. Несамовите - оз. Бребенескул - Гутин-Томнатик - Говерла - Заросляк,
але на ділі з усього цього маршрута було пройдена лише його частина:

На початку нас було восьмеро, але в одного учасника були проблеми із здоров'ям і в Ворохту нас приїхало шестеро, ось така цікава арифметика.

Взагалі цього разу можна було б не писати звіт, а змалювати похід однію картинкою "Одним 'словом' про наш похід":

І це без жартів, десь таку картинку ти бачиш якщо йдеш перший (інколи в більш синьому відтінку, інколи зі слідами перед тобою).
Але це занадто ледачий варіант, все таки є про шо написати і показати. І ось чому:
В планах на 16й рік цей похід мав стати одним із самих цікавих (із класичних походів, бо на цей рік плануються і експерементальні), саме через елементи альпінізму, але трішки не склалось. І от похід наче можна вважати не вдалим, бо:
● не всі учасники пішли;
● головна ціль не виконана;
● та і не було нічого такого, що можна пофотографувати (від слова "взагалі", бо якщо і було, то в цей момент власне я думав як відігріти руки і сховатись від вітру).
Але ж чому він то він сподобався, та і особливого розчарування не було.

День 2й - Метеостанція - оз. Несамовите
Фактично на маршрут команда вийшла на другий день із метеостанції Пожежевська, так як двома кілометрами від Заросляка в перший день можна сміливо знехтувати. Все йшло по графіку, але вихід був пізнім, так як за ніч в одного учасника появились проблеми зі здоров'ям і його довелось проводити до Заросляка.
Отже на основний маршрут нас вийшло вже п'ятеро. І тут же почалась чотириденна картина з лаконічною назвою "Туманами й вітрами". Якщо попередній день давав можливість помилуватись краєвидами і далеким горизонтом, то тут оточуючий світ був в десять метрів завширшки і лише інколи можна було побачити хоча б щось за цими межами.
1. Спуск з г. Туркул:

Буквально трішки не дійшовши до оз. Несамовите ми стали на обід і після короткого обдумування було прийнято рішення зупинитись на ночліг. Це вже йшло в розріз нашим початковим планам. Але так як це було єдине надійне місце для ночівлі до планової зупинки, а до неї ми вже б доходили наприкінці світового дня. Та дойти це одне, а підготувати місце для ночівлі це зовсім інше. Команда витратила близько півтори години, щоб збудувати стіну. І по завершенню, сонце якраз сідало за обрій. Тож пішовши далі, ми б будували вже по темному, що само по собі не є надійним шляхом.
4. Сама зігріваюча штука за день - будівництво Великої сніжної стіни :

День розпочався стандартно о 5й ранку для чергових, а на маршруті ми вже були о 7:30. Сусіди лишень почали вилазити з наметів, а ми вже проходили їх і йшли назад.
По такій погоді було не розумно підніматись на Томнатик, тому було вирішено піти на Говерлу і при можливості на Петрос. Рішення було хоч і не приємне, але єдине правильне, та і очікуване. І тут ми нічого не прогадали, бо погодка була стабільно погана.
7. Наші сусіди:

В принципі цей день навіть трішки відрізнявся від попереднього - ще сильніший вітер, ще густіший туман. Тому все було вже й не на стільки одноманітно :)
8. Вершина Брескула, видимість пару метрів:

Щоб краще пояснити які були метеоумови, краще подивитись фотографії на початку маршрута і посеред ходового дня.
9. До:

Нічого екстраординарного, просто виглядаєш як трек палка, що простояла всю ніч на вулиці (фото №7). І це ще при тій умові, що вітер дув з лівого боку, а на фото правий.
Але тим не менш, не зважаючи на такі погодні умови, ми були вкрай здивовані зустрівши просто товпи туристів, що перлись на Говерлу. По іншому це і не назовеш. Йдеш ти такий в повному екіпіруванню, згадуєш статтю "Чому не варто ходити на Говерлу" і остновий пункт з неї - "там завжди толпи народу". Посміхаєшся і думаєш, що автору потрібно сходити нан неї взимку, а тобі назустріч такі людішки в шубах і добре коли в трекінгових ботінках, але ж були й дівчата в адідасах! Ладно то на Говерлу, але наступного дня ми зустріли ті ж самі комерційні групи які вже йшли на Петрос. Ось тобі й комерція, купив тур і добре якщо тільки обмороженням обійшлося.
Заспокійливим мометом після такого шоку, був лише будиночок для єтті.
11. Будиночок під Говерлою

В цьому будиночку можна було зробити адекватний привал і трішки перевести дух, бо три хвилини на Говерлі, під потужними вітрами навіть за сніжною стіною, якось не особливо додали сил.
Спустившись з Говерли ми увійшли в більш комфортну зону, без вітру і вже хоча б з чимось, що розбавляло молоко туману - почались ялиночки і появився сенс частіше вмикати камеру.
12. По дорозі до перемички:

Нас чекала найкомфорніша ночівля за увесь похід, бо в тій же метеостанції температура повітря в приміщенні була +13 градусів, коли в будиночку ми натопили до +24. Головне, що перед сном не забули провітріти.
13. Чергове місце ночівлі:

День 4й - Оминаючи Петрос
Все почалось як і три дні до цього, ранній підйом, вихід о 7:30 і дорога в тумані. Єдина відмінність - хатинка була протоплена і це додавало позитивчика при зборах.
18. По дорозі була єдина цікавинка, ми побачили пролітаючого фазана. Десь на цьому місці він і пролітав:

Коли ми підійшовши до Петроса, побачена нами картина нічим нас не здивувала - вся долина затягнута туманом, а гору, та навіть її підніжжя не видно.
Так як це не підйом на Говерлу, де промахнувся на п'ятдесят метрів і нічого не втратив, то приймається рішення оминати вершину і виходити до сел.
19. Долина під Петросом:

І тут нас чекала приємність - спустившись ще нижче ми починаємо виходити з хмар і деінде починає прозиратись небо.
20. Нарешті ми побачили клаптик неба!

Цього дня ми зустріли ще більше туристів ніж при спуску з Говерли, половина з них були ті самі учасники. І всі впевнено йшли на Петрос. Нікого не смутило, те що ми на нього не пішли. Це ж так круто піднятись на вершину на яку не пішли "оті альпіністи"! Ми ще довгенько обговорювали феномен Говерла-Петрос-Єльбрус-Еверест з летальними наслідками. Але то таке, головне питання "заради чого вони туди йдуть, якщо там нічого не видно?", невже власна галочки і фото в інстаграмчику того варті.
24. Вперше за чотири дні, було побачено хоча б один природній відтінок, котрий відрізнявся від синього:

Як же так вийшло, що повернулись лише троє?
Попереду нас чекало ще багато випробувань, так спустившись у Лазищину ми зустріли не зовсім типових колядників. Доки ми шукали де б його отаборитись, один з учасників вирішив поїхати раніше і поміняти зворотній квиток. Так він побіг на дизель і нас залишилось четверо. Відшукавши колоритну колибу там ми й заночували. Хозяїн дав нам трохи дрів, води, а все інше в нас і так було при собі.
25. Та сама колиба: