Порившись у своїх перших звітах-записах у журналі з жалем побачив,що багатенько постів втратили актуальність посилання на фото,тобто замість картинки у звіті можна побачити лише порожній квадрат.А хотілося б чогось цікавішого!Тому й вирішив відновити такі старенькі зіпсуті записи,-фоти залишаю ті що були(можливо докину й нових),посилання оновлюю і текстову частину удосконалюю.На всіх таких звітах буде вказано "редаговано". Приємного перегляду.
Вирвались ми якось у вересні 2011-го по Пустомитівському районі покататись.Пункти-накидали,маршрут склали,бензину залили та й гайда!
![]()
Костел Св.Марії Магдалини (1924р.),село Вовків. Фасад
![]()
Вовків – маленьке село, у яке й маршрутки рідко ходять. А колись це було велике місто на р.Зубрі . Перша письмова згадка про нього – 1376 р.(1398?), хоча подейкують, що село старіше за Львів. Тут навіть ринкова площа не прямокутна, як будували пізніше, а трикутна. Зараз вона більше схожа на галявину зі старою заіржавілою помпою посередині. Між хатами – вузенька ґрунтова дорога,- колишня Стрийська дорога. Це вже потім австрійці проклали дорогу (де нині проходить стрийська траса), а тому місто почало занепадати.
Храм у стилі ар-деко заростає березовим лісочком
![]()
Інтер*єр храму
![]()
З дороги видно пам*ятку,-доживає віку костел Марії Магдалини – шедевр у стилі арт-деко.Храм збудували у 1924 р.![]()
Декоративна решітка на вікні
![]()
За радянських часів у споруді був склад мінеральних добрив. У цьому костелі свого часу знімали перший український детектив «Злочин з багатьма невідомими» за мотивами твору І. Франка. Франко любив тут відпочивати, ходив сюди з друзями зі Львова пішки – навпростець. Його дружина провела тут усе літо, коли була вагітна старшим сином, адже природа тут – унікальна. Навіть зараз, коли за кілька кілометрів багатотисячне місто – тут тиша та спокій.
Фасад споруди
![]()
А поряд з костелом росте яблуня з смачненькими яблуками,які саме поспіли до нашого приїзду.Робимо запас в дорогу і спускаємось з пагорба у село...
Самотній храм
![]()
Наступна пам*ятка,-дерев’яна церква Введення у храм Богородиці, збудована у ХVІ ст. Стіни оббиті дошками та пофарбовані. Ікону XVII ст., яка не влазила у нову раму, обрізали по краях...Тут зберігається розп’яття Ісуса Христа, яке свого часу було у костелі Марії Магдалини.
Храм Введення та дзвіниця
![]()
Дерев*яна церква (1706р.)
![]()
Цікава ця церква ще й тим, що тут свого часу правив отець Микола Устіанович – громадський діяч та літератор. У хаті-плебанії, що біля церкви, народився його син Корнило – художник-романтик. Тепер тут музей Устіановичів.
Інтер*єр храму
![]()
Селяни з недовірою поглядають на двох надто цікавих чужаків,з шоломами,пов*язками та фотиками.Це ми).Підійшли,поцікавились,-залишились задоволені відповіддю,залишили в спокої.
Дзвіниця
![]()
На території музею–садиби Устіановичів нині встановлено пам'ятник Корнилу Устіановичу.
Храм Введення Прсв.Богородиці та дзвіниця
![]()
Пам*ятник К.Устіановичу
![]()
Наступна зупинка -у селі Кугаїв.
Новий храм
![]()
На в’їзді у село височіє нова церква, а нижче, між деревами,-старенька почорніла бойківська церква Богоявлення Господнього,зведена ще у 1693 р.
Церква Богоявлення Господнього та дзвіниця
![]()
Дзвіниця
![]()
Храм реставрований коштом громади у 1874 р. за ксьондза Гориновича і провізорів Михайла та Василя Батогів (свідчить напис в інтер'єрі). Ремонт проводився також 1985 р. Тоді зокрема було замінено гонт. 1989 р. храм наново помальовано.
Фото
![]()
Храм.Тил
![]()
Церква тризрубна. Центральний об'єм увінчаний тризаломним, а два бічні - двозаломним наметовим гонтовим дахом. До вівтарної частини з півночі прибудовано ризницю. Зберігся іконостас роботи народних майстрів. Дзвіниця дерев'яна, каркасної конструкції, триярусна, з частково відкритим першим ярусом. Датується XVIII ст.
Старенький храм та дзвіниця
![]()
Всередину церкви попасти не вдалося,та й територія огорожена а брама закрита,-прийшлось перелазити).
Надіюсь за богохульство це не буде принято,ну і адміністративно-правового порядку ми не нарушили...хіба-проникнення на територію без дозволу.. досить роздумів,все ж минулося!Продовжуєм мандрівочку до наступної зупинки-с.Раковець.
Костел Св.Валентина ( 1856р.)
![]()
![]()
Перша письмова згадка про поселення Раковець припадає на 1466 р. Важко повірити, але свого часу Раковець був містом. Як і всі європейські міста,-мав площу Ринок, яка збереглася і понині. Цікаво й те, що Ринок Раківця унікальний, -розташований не на рівнинній площині, а на схилі (перепад висот з одного кінця ринку до іншого становить 10 м). З чотирьох кінців площі відходять вісім коротеньких і маленьких вулиць. Усі вони збереглися до сьогодні. Також у верхній частині ринку зберігся костел.
Інтер*єр храму
![]()
Інтер*єр-2
![]()
Цікаво, що в часи свого розквіту, Раковець носив два імені: перше, яке збереглося по нині,походить від раків, які вдосталь водилися тут.Друга ж назва тодішнього міста звучала як Млинівці. Пов’язане це із тим, що на р. Зубра тоді було багато млинів. У своїй верхній частині село збереглося таким, яким було за австрійських часів. Якраз у ці часи, Раковець втратив магдебурзьке право, ставши простим селом. І головною причиною цього було те, що Раковець не витримав конкуренції в розвитку із своїм недалеким сусідом - Львовом.
Фасад святині
![]()
Костел Св.Валентина.Тил
![]()
Однією з цікавинок є недіючий костел Св. Валентина (1856р.). Під фундаментами цього храму можна знайти щось більш антикварне, адже він виріс на місці більш давньої святині поч. XVIII ст. (1704р.). Не менш привабливою є дерев'яна церква Покрова Прсв.Богородиці (1904р.), що, фактично, зустрічає усіх мандрівників практично на в'їзді до села.
Церква Покрова Прсв.Богородиці.Фасад
![]()
Храм Покрова Прсв.Богородиці (1904р.)
![]()
А ще село відрізняється від інших сіл тим, що у ньому розташоване цілюще джерело, за переказами людей, яке лікує від різноманітних хвороб.Саме ним і медом славиться село.
Богородиця
![]()
Село являється такою собі столицею меду. Щороку у період із 28 по 29 березня тут проходить свято меду на яке з’їжджається дуже багато люду.
Сходи до каплиці
![]()
Каплиця над джерелом
![]()
Тепер про саме джерело. Історія говорить, що колись ще за австрійських часів на цьому місці було звичайне поле, яке обробляв простий чоловік. Одного разу він побачив, що з-під землі б’ється вода. Він взяв і просто замурував той прохід звідки билося джерело.А через деякий час він осліп. Ніхто не міг зрозуміти чому аж допоки йому не приснився сон, де голос йому сказав розмурувати джерело і тричі помитися тією водою. Якщо він це зробить, то прозріє. Так і воно і сталося.
Ритуал у воді
![]()
Вода-прозора,бутилок-безліч!
![]()
Сама вода у джерелі-з сріблом от і все,але суть зцілення ,як кажуть полягає у вірі-потрібно пройти по колу (у воді) 12,чи 14 кругів при цьому молячись і вірити в одужання-і болячки відступлять.Не знаю правда це чи ні,але сам не втримався від такого дійства.Скажу зразу-враження-ваууу!!Вода крижана настільки що вискочити хочеться одразу ж!Та пройшовши 4-5 кругів ноги просто німіють і вже не відчувається холоду.
Після(до) "сеансу"
![]()
Гість на нашому пікнічку
![]()
Після "цілющої" процедури ноги відходять 15-20хв.Відчуття кайфові!)
Раковець
![]()
Далі буде...
Вирвались ми якось у вересні 2011-го по Пустомитівському районі покататись.Пункти-накидали,маршрут склали,бензину залили та й гайда!
Костел Св.Марії Магдалини (1924р.),село Вовків. Фасад
Вовків – маленьке село, у яке й маршрутки рідко ходять. А колись це було велике місто на р.Зубрі . Перша письмова згадка про нього – 1376 р.(1398?), хоча подейкують, що село старіше за Львів. Тут навіть ринкова площа не прямокутна, як будували пізніше, а трикутна. Зараз вона більше схожа на галявину зі старою заіржавілою помпою посередині. Між хатами – вузенька ґрунтова дорога,- колишня Стрийська дорога. Це вже потім австрійці проклали дорогу (де нині проходить стрийська траса), а тому місто почало занепадати.
Храм у стилі ар-деко заростає березовим лісочком
Інтер*єр храму
З дороги видно пам*ятку,-доживає віку костел Марії Магдалини – шедевр у стилі арт-деко.Храм збудували у 1924 р.
Стеля з видом на небо
Декоративна решітка на вікні
За радянських часів у споруді був склад мінеральних добрив. У цьому костелі свого часу знімали перший український детектив «Злочин з багатьма невідомими» за мотивами твору І. Франка. Франко любив тут відпочивати, ходив сюди з друзями зі Львова пішки – навпростець. Його дружина провела тут усе літо, коли була вагітна старшим сином, адже природа тут – унікальна. Навіть зараз, коли за кілька кілометрів багатотисячне місто – тут тиша та спокій.
Фасад споруди
А поряд з костелом росте яблуня з смачненькими яблуками,які саме поспіли до нашого приїзду.Робимо запас в дорогу і спускаємось з пагорба у село...
Самотній храм
Наступна пам*ятка,-дерев’яна церква Введення у храм Богородиці, збудована у ХVІ ст. Стіни оббиті дошками та пофарбовані. Ікону XVII ст., яка не влазила у нову раму, обрізали по краях...Тут зберігається розп’яття Ісуса Христа, яке свого часу було у костелі Марії Магдалини.
Храм Введення та дзвіниця
Дерев*яна церква (1706р.)
Цікава ця церква ще й тим, що тут свого часу правив отець Микола Устіанович – громадський діяч та літератор. У хаті-плебанії, що біля церкви, народився його син Корнило – художник-романтик. Тепер тут музей Устіановичів.
Інтер*єр храму
Селяни з недовірою поглядають на двох надто цікавих чужаків,з шоломами,пов*язками та фотиками.Це ми).Підійшли,поцікавились,-залишились задоволені відповіддю,залишили в спокої.
Дзвіниця
На території музею–садиби Устіановичів нині встановлено пам'ятник Корнилу Устіановичу.
Храм Введення Прсв.Богородиці та дзвіниця
Пам*ятник К.Устіановичу
Наступна зупинка -у селі Кугаїв.
Новий храм
На в’їзді у село височіє нова церква, а нижче, між деревами,-старенька почорніла бойківська церква Богоявлення Господнього,зведена ще у 1693 р.
Церква Богоявлення Господнього та дзвіниця
Дзвіниця
Храм реставрований коштом громади у 1874 р. за ксьондза Гориновича і провізорів Михайла та Василя Батогів (свідчить напис в інтер'єрі). Ремонт проводився також 1985 р. Тоді зокрема було замінено гонт. 1989 р. храм наново помальовано.
Фото
Храм.Тил
Церква тризрубна. Центральний об'єм увінчаний тризаломним, а два бічні - двозаломним наметовим гонтовим дахом. До вівтарної частини з півночі прибудовано ризницю. Зберігся іконостас роботи народних майстрів. Дзвіниця дерев'яна, каркасної конструкції, триярусна, з частково відкритим першим ярусом. Датується XVIII ст.
Старенький храм та дзвіниця
Всередину церкви попасти не вдалося,та й територія огорожена а брама закрита,-прийшлось перелазити).
Надіюсь за богохульство це не буде принято,ну і адміністративно-правового порядку ми не нарушили...хіба-проникнення на територію без дозволу.. досить роздумів,все ж минулося!Продовжуєм мандрівочку до наступної зупинки-с.Раковець.
Костел Св.Валентина ( 1856р.)
Раковець -одне із найвідоміших сіл Пустомитівського району. Воно розташоване на березі р. Зубри.
Костел
Перша письмова згадка про поселення Раковець припадає на 1466 р. Важко повірити, але свого часу Раковець був містом. Як і всі європейські міста,-мав площу Ринок, яка збереглася і понині. Цікаво й те, що Ринок Раківця унікальний, -розташований не на рівнинній площині, а на схилі (перепад висот з одного кінця ринку до іншого становить 10 м). З чотирьох кінців площі відходять вісім коротеньких і маленьких вулиць. Усі вони збереглися до сьогодні. Також у верхній частині ринку зберігся костел.
Інтер*єр храму
Інтер*єр-2
Цікаво, що в часи свого розквіту, Раковець носив два імені: перше, яке збереглося по нині,походить від раків, які вдосталь водилися тут.Друга ж назва тодішнього міста звучала як Млинівці. Пов’язане це із тим, що на р. Зубра тоді було багато млинів. У своїй верхній частині село збереглося таким, яким було за австрійських часів. Якраз у ці часи, Раковець втратив магдебурзьке право, ставши простим селом. І головною причиною цього було те, що Раковець не витримав конкуренції в розвитку із своїм недалеким сусідом - Львовом.
Фасад святині
Костел Св.Валентина.Тил
Однією з цікавинок є недіючий костел Св. Валентина (1856р.). Під фундаментами цього храму можна знайти щось більш антикварне, адже він виріс на місці більш давньої святині поч. XVIII ст. (1704р.). Не менш привабливою є дерев'яна церква Покрова Прсв.Богородиці (1904р.), що, фактично, зустрічає усіх мандрівників практично на в'їзді до села.
Церква Покрова Прсв.Богородиці.Фасад
Храм Покрова Прсв.Богородиці (1904р.)
А ще село відрізняється від інших сіл тим, що у ньому розташоване цілюще джерело, за переказами людей, яке лікує від різноманітних хвороб.Саме ним і медом славиться село.
Богородиця
Село являється такою собі столицею меду. Щороку у період із 28 по 29 березня тут проходить свято меду на яке з’їжджається дуже багато люду.
Сходи до каплиці
Каплиця над джерелом
Тепер про саме джерело. Історія говорить, що колись ще за австрійських часів на цьому місці було звичайне поле, яке обробляв простий чоловік. Одного разу він побачив, що з-під землі б’ється вода. Він взяв і просто замурував той прохід звідки билося джерело.А через деякий час він осліп. Ніхто не міг зрозуміти чому аж допоки йому не приснився сон, де голос йому сказав розмурувати джерело і тричі помитися тією водою. Якщо він це зробить, то прозріє. Так і воно і сталося.
Ритуал у воді
Вода-прозора,бутилок-безліч!
Сама вода у джерелі-з сріблом от і все,але суть зцілення ,як кажуть полягає у вірі-потрібно пройти по колу (у воді) 12,чи 14 кругів при цьому молячись і вірити в одужання-і болячки відступлять.Не знаю правда це чи ні,але сам не втримався від такого дійства.Скажу зразу-враження-ваууу!!Вода крижана настільки що вискочити хочеться одразу ж!Та пройшовши 4-5 кругів ноги просто німіють і вже не відчувається холоду.
Після(до) "сеансу"
Гість на нашому пікнічку
Після "цілющої" процедури ноги відходять 15-20хв.Відчуття кайфові!)
Раковець
Далі буде...