Нижня Наддніпрянщина

Привіт
Цієї весни я нарешті зібрався в подорож регіоном, який вже давно хотів відвідати.


В Запоріжжі компанію мені склав товариш Женя.
Зустрівшись зранку на вокзалі Запоріжжя, ми поїхали тролейбусом через проспект Соборний і греблю ДніпроГЕС до острова Хортиця.
1. Вид з аркового мосту

2. ДніпроГЕС

Поснідавши на березі Дніпра ми рушили гуляти островом.
3. Запорозька Січ і три щогли 154 кВ (висотою 75 м кожна, на них навіть водять екскурсії).

4. В 2011 році на острові Хортиця був споруджений флагшток висотою 35 м. До 2018 він був найвищим в Україні.

5. Преображенський міст:

6. Бульвар Шевченка

7. Проспект Маяковського:

Запоріжжя має небагато цікавих для туристів місць, тому щоб не нудьгувати в центрі ми поїхали трамваєм 16 на заводи.
В цьому районі я не фотографував, втім проїхатися цими місцями рекомендую усім хто буде в місті Z.
За вікном проминали Запоріжкокс, Запоріжсталь, Запоріжвогнетрив, які по ідеї потрібно було будувати на південному сході міста, адже зазвичай вітер дме на південь і схід.
Але містобудівники які проектували Запоріжжя профтикалися і відтоді всі жителі вдихають аромати промисловості.
Пахнуть заводи так собі. Чимось нагадують запах метрополітену, але в рази концентрованіше.
Невідомо як довго ще тут їздитимуть трамваї, оскільки Запоріжсталь вирішила розширитись, вже побудувати об'їзну дорогу, і найдовший трамвайний маршрут Запоріжжя опинився під загрозою зникнення.
8. Озеро ЛенінаДніпровське водосховище:

9. Промисловість:

Прямо по курсу димить труба Алюмюнієвого комбіната. Хоч в вікіпедії написано, що виробництво знищено і завод більше не працює, звірившись по карті, я переконався - це саме алюмінієвий. Трохи лівіше - завод феросплавів, ще лівіше - Запоріжкокс. У цих заводів з виробництвом все ок. На березі затоки Кічкас незаконна розробка шлакових відвалів "Коксохіму". Скоро вони сповзуть в Дніпро і буде кепсько всім.
Більше в Заводському районі немає нічого цікавого, тому ми повернулися в центр, але вже іншим маршрутом на автобусі 29.
10. Площа ім. Поляка:

Пообідати зайшли в кафе "Сюрприз"яке на Лермонтова 10. Воно працює з 1982 року.
Кафе мені сподобалося, хоча й від Ревізора з Нового Каналу воно отримало чорну мітку.
Далі у мене був запланована екскурсія на катері, тому ми відправилися на річковий вокзал.
Років 40 тому з нього можна було поплисти на ракеті в Миколаїв, Дніпро і навіть в Київ. Нещодавно в змі з'явилися статті про плани відновлення міжміського судноплавства. Втім поки що тут лише прогулянкові катери. Певний час в колишній будівлі річкового вокзалу працювало відділення ПриватБанку, але і його вже там нема.
Маршрут катера пролягає вздовж лівого берега Дніпра.
11. Готель Хортиця Палац:

Ця будівля здалась мені схожою на ЖК "Башти"в Дніпрі, але про них згодом.
12. Новий міст.

Це аналог Подільсько-Воскресенського мосту в Києві. Проектується з 1980-х, будується з 2004-го.
Але на відміну від Київського мосту, який станом на зараз (2019 рік) активно будується, цей міст будується не активно.
Ще до революції Гідності для цього мосту замовили виготовлення крану на Севастопольському морському заводі. І навіть перерахували гроші. Але в 2014 Росія окупувала Крим і не захотіла віддавати Україні, ні гроші, ні кран.
Натомість жовто-синій плавучий кран окупанти застосували для будівництва Керченського мосту. Оце так зрада!
А тим часом запорізькі мостобудівники збираються піднімати прольоти краном, який наразі будується в Німеччині.
13. Опора ЛЕП 330 кВ і позаду три по 154 кВ.

14. Далі катер підпливає до найцікавішого місця прогулянки - шлюзу ДніпроГЕС. Глибина - 36 метрів.

Механізми закривають двері залишивши вузьку щілинку, вона зникне під тиском води яка почне наливатися незабаром.
За 20 хвилин вода повністю заповнить шлюз і інші ворота будуть готові відкриватися.
15. Катер випливає з шлюзу і вже за кілька хвилин швартується в річковому порту.

А я відправлюся вечеряти і спати. На ніч я зупинився в Dream Hostel Zaporizhia. Гарний і недорогий хостел в самому центрі міста.
16. На ранок я прокинувся і відправився на тролейбусну зупинку, прямо напроти ОДА.

Тролейбусом доїхав до залізничного вокзалу і сів в ранкову електричку на Дніпро.
Електрички на Придніпровській залізниці, відрізняються від інших тяг, хіба тим, що разом з касирами ходять воєнізована охорона.
Проте тарифи на проїзд тут найдорожчі по Україні.
За 126 км від Запоріжжя до Дніпра, на момент коли я їхав, потрібно було заплатити 44 грн.
При тому що на Одеській залізниці, де електрички просто шик-блєск, за така ж відстань вартує всього 26 грн.
Звісно до Дніпра можна було їхати ще маршруткою, вона їде правим берегом Дніпра, а це 85 км за 1,5 години і 60 грн.
Але оскільки я цікавлюсь залізничною тематикою, мені хотілося подивитися на локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол, та ще й на той час у мене був студентський (знижка 50%), і я вирішив їхати електричкою.
Їде електричка 3 години і робить дві тривалі зупинки на станціях Янцеве і Синельникове-1.
На другій станції я зробив фото для поціновувачів сталевих магістралей.
По прибуттю в Дніпро поснідав в Пузатій Хаті на вокзалі і трамваєм №1 поїхав до парку Шевченка.
Він тут дещо занедбаний і не такий гарний як, приміром, Одеський, Київський, або міський сад Шевченка в Харкові.
17. Проте виводить до гарної набережної, найдовшої в Європі, загальною відстанню 23 км.

Пішохідний міст з'єднує правий берег Дніпра з Монастирським островом.
18. З острова відкривається чудовий вид на Мерефо-Херсонський міст.

Цей залізничний міст на час будівництва (1931 рік) був найбільшим арковим мостом Європи.
По мосту пролягає перегін Нижньодніпровськ-Вузол - Дніпро-Лоцманська.
Тут проходить дві електрички і один пасажирський поїзд в день. Не багато, правда?
Річ в тім, що це обвідний шлях Дніпра, основний пасажирський потік іде через станцію Дніпро-Головний і Амурський міст, серед вантажних поїздів тут переважно проходять, ті що їдуть з Апостолового (неелектрофікований напрямок) на Нижньодніпровськ-Вузол.
19. Мерефо-Херсонський міст над протокою Архирейською

20. Набережна чиста й гарна.

По той бік Дніпра, на будинках по вулиці Маршала Малиновського в 2017 році харківський художник Олександр Брітцев намалював три мурали. Зліва направо: "Пробудження", "Пан Дніпра"та "Пані Дніпра". Через рік на останньому будинку дніпровський художник Валерій Лагутенко намалював касатку в зоряному небі.
21. Клацни на фото, щоб подивитися на мурали поближче.

22. Центральний міст:

23. Недобудований готель "Парус"і розвідний Амурський міст:

Готель будувати почали ще в 1975 році, місце під нього спеціально намивали. За три роки повністю спорудили каркас і планували відкрити вже в 1979. Проте через недофінансування будівельні роботи затяглися і тривали до 1995. Потім об'єкт заморозили.
В 2005 об'єкт продали і нові власники обіцяли добудувати його до 2015, а поруч з ним звести ще кілька офісних центрів, втім потім власники "загубилися".
В 2014 футбольні фанати ФК "Дніпро"намалювали на фасаді прапор і герб України.
Амурський міст - один з трьох підйомних мостів України.
У 1889 році, на Всесвітній виставці в Парижі, міст він взяв гран-прі разом з Ейфелевою вежею.
Зверху має чотири смуги і трамвайні колії, знизу - залізничну колію.
В 1977 поруч відкрився одноярусний залізничний міст.
Побачити міст розведеним мені не вдалося.
Дехто вважає, що його не піднімали вже багато років.
Насправді міст розводять чи не щодня, але в певні години виділені Придніпровською залізницею, які зазвичай припадають на ніч.
Після прогулянки набережною, я відправився в парк Глоби.
24. Тут розташована дитяча залізниця.

На жаль покататися нею не вдалося, оскільки офіційне відкриття відбулося на день пізніше.
25. Літній театр в тому ж парку Глоби.

Кажуть, що він є одним із символів міста. Тут проводять виставки, фестивалі, конкурси, однак наскільки я зрозумів, дуже рідко.
Плавучий театр є єдиною спорудою такого типу в Україні.
26. Музейний комплекс "Парк ракет". В експозиції знаходяться три ракети: 8К11, 8К99, "Циклон-3".

27. Меморіал вічної слави в сквері Героїв.

28. Монумент вічної слави на початку проспекту Дмитра Яворницького - центральної вулиці Дніпра.

29.

Пам'ятаєте новини, про плани спорудження в Києві на території музея історії України в часи другої світової війни найвищого флагштоку України 75 метрів за 47,5 млн гривень.
То от поки в Києві думали, цей флагшток збудували в Дніпрі і витратили на нього всього лише 8 млн гривень (щоправда він нижче на три метра 😉).
30. Танк Т-34 на перетині Яворницького та Гагаріна, найвищий флагшток України і будівництво станції метро Музейна.

31. Зовсім випадково я потрапив на експозицію "Шляхами Донбасу"біля Історичного музею.

32.

Тут знаходиться українська і російська техніка, зброя і понівечені дорожні знаки з різних куточків Донбасу.
Взагалі, Дніпро я б назвав найбільш патріотичним російськомовним містом України. Тут активний волонтерський рух, сюди в госпіталі везуть тяжкопоранених бійців і, так вже сталося, найбільше загиблих серед військових на Донбасі, жителі саме Дніпропетровської області.
Після оглядин експозиції я рушив до площі Героїв Майдану.
33. По дорозі натрапив на шахтний стовбур №14 станції Центральна.

34. Європейська площа:

35. Найвищі будинки Дніпра ЖК "Башти".

З цього житлового комплексу розпочалася історія українських хмарочосів постперебудовного періоду. Два роки вони тримали статус найвищих будівель в Україні, поки в 2007 не поступилися Апеляційному суду в Києві.
Будували їх почали в 1999 році на схилі масиву Нагірний, через два роки після масштабного зсувуна житловому масиві Тополя-1. Тоді в балку з'їхали житлова дев'ятиповерхівка, школа, два дитсадка і кілька гаражів. Через це дніпряни занепокоїлися, чи не рухне і новобудова. Проте Башти стоять надійно.
Далі мені стало нудно і я поїхав маршруткою через Центральний міст на лівий берег. Там теж не дуже цікаво, звичайний спальний район.
Назад я повертався вже трамваєм через Кайдацький міст.
Трамвай завіз мене до ДЕВЗу (Дніпровський електровозний завод) і там вже стало значно цікавіше.
Прогулявшись приватним сектором я вийшов до іншої трамвайної лінії і звідти трамвай номер 5 повіз мене поміж заводів Дніпротяжмаш, Дніпрококс, Дніпровський трубний завод... На Дніпровському металургійному заводі, який знаходиться біля залізничної станції Горяїнове, палає факел автоматичного газоскидного пристрою, зацініть як будете проїжджати поруч.
Виїхавши в центр міста я висадився на вулиці Січових Стрільців і пішов до Катериненського бульвару.
36. Це гарна вуличка, виокремлена в 2004 році з вулиці Виконкоміської. Тут фонтани, кав'ярні, магазини і вирує нічне життя.

Маючи ще кілька годин до поїзда, я поїхав кататися на метро.
37. Станція Метробудівників

Потоки води на станціях шумлять гучніше, ніж поїзди які прибувають. А в канавах між рельсами течуть не струмки, а річки... річища!
Дніпровський метрополітен відкривав в грудні 1995 тодішній президент Леонід Кучма.
Перша пускова ділянка налічує всього 6 станцій, веде на заводи і дублюється трамваєм, тому пасажирів в метро вкрай мало. Інтервал між поїздами більший ніж час прямування від кінцевої до кінцевої.
Другу пускову ділянку почали споруджувати ще на початку 90-х, відтоді весь центр міста переритий. З 1996 по 2013було побудовано всього кілька сот метрів тунелю. В лютому 2016 в мерії взагалі з'явилась ідея затопити недобудовані ділянкиі тим самим поставити на метро хрест.
Проте вже в кінці того ж року знайшли турецького підрядника і оголосили про відновлення робітнад будівництвом метро.
На даху ЦУМу навіть встановили веб-камеру з якої можна стежити за процесом в режимі онлайн.
І справді, в 2017 будівництво таки відновилося і триває досі. Хоча попередні терміни відкрити наступні станції до 2021 року відклали ще на два роки...
До слова, з бюджета на будівництво Дніпровського метрополітену цього року виділено 232 мільйони гривень.

В цілому своєю подорожжю я задоволений. Придніпров'я мені дуже сподобалось. І я однозначно раджу відвідати ці два чудові міста усім, а особливо тим, хто крім Києва, Львова і Одеси в цій країні нічого не бачив 😊