1. Ось він власне - хрестоматійний пейзаж затоки. Мис на тій стороні, то вже Чернівецька область. Межа тут проходить по водосховищу на Дністрі. Мандри ж каньйоном біля затоки це по суті є спуск від верхнього оглядового майданчика, до пляжів на Дністрі через скельний монастир. Розпочнемо з пейзажів. Підписів багато сьогодні не буде. Дивіться і милуйтесь.
2. Верхній оглядовий майданчик.
3. Яка ж краса! Рукотворна, між іншим.
4. Вигляд до кінцевих точок маршруту.
5. З висотою і вигляд дещо змінюється.
6. Крізь хащі на стежках каньйону.
7. Місцева краса - скелі в Дністрі.
8.
9. Ще трошки й на березі :)
10. Затока з берегу Дністра.
11. Зустріли тут гурій. Навіть не один)
12. Власне ходити доводиться по таких доріжках, і не лише. Тому, коли буду збиратись - майте на увазі)
13. Боковий вигляд з такої стежини.
14. І знову наверх. На берегах водосховища можна побачити пансіонати для організованого відпочинку. Щоправда конкретно цей виглядає дещо закинутим.
15. А ось будиночки неподалік оглядового майданчика.
16. І краєвиди - ними не намилуєшся)))
17. Та надто гав теж ловити не слід, бо можна опинитись в подібній ямі.
18. Висота.
19. Схили. Тепер перейдемо до монастирської частини.
20. Багато хто, крім подивитись на чудову природу їде сюди ще й відвідати Михайлівський чоловічий печерний монастир. І не дарма, адже функціонує він аж з 12 ст! Уявляєте)))
21. Місцева епіграфічна пам'ятка, щоправда стан збереженості її не надто. І взагалі, тут треба розуміти, що в зв'язку з місцем розташування та специфікою монастиря яскравих бань чи дзвінниць тут не буде. Проте він цікавий іншим.
22. Церковне начиння в одній з печер. Вівтарі.
23.
24. Загальний вигляд.
25. Не лише в печерах)
26. Вхід до однієї з печер.
27. Ця печера цікава тим, що тут зберігається надгробок з Бакотського кладовища. Саме так - населеного пункту Бакота нині не існує. Він під водами Дністровського водосховища, фотгографіями якого ми вище милувались. Така от історія...
28. Ще печера.
29.
30. Скеля в якій побудовано монастир.
31. Загальний вигляд монастирських приміщень ззовні.
32. Місця поховань в скелі. Атрибутика печерного монастиря.
33. Цікаво тут також буде шанувальникам і дослідникам так званого - народного православ'я.
34. Угу, а як же. Нас такими табличками зупиниш. При тому, що крім стрічок та ганчірок там було зав'язаног ще багато чого "цікавого". Екології Товтрів це явно не на користь.
35. А це здається археологічна пам'ятка. Можу помилятись. Але загалом довкола чимало археологічних пам'яток. Маштабність і значення яких, навіть, виходять за межі України. Щоправда, в силу певних обставин, деякі з цих пам'яток вже підводні.
36. Крім скель-пам'чток, як на фото, тут ще є джерела. Біля них лави де можна відпочити, і втамувати спрагу, відповідно.
37. І остання частина - флора й фауна.
38. А те, що вона тут розмаїта годі й казати. Денне павине око на фото.
39. Грибочки на дереві.
40. Ящірка.
41. Гніздечко.
42. Квіти на скелі. Гадюки тут теж є, зважайте.
43. І під кінець кілька фото з дороги, і дозволю собі рефлексії. Вперше в Бакоту я намагався дістатись у 2012 р. Провально. Нині з інфраструктурою змінилось мало що. Дорога Кам'янець - С. Ушиця, як була вбита - такою й лишається. А це не просто дорога, а по-суті - гірська (бо через Товтри). Все це не надто приємно. Тобто одне з природніх, і не лише, див України, і досі лишається дещо ізольованим.
44. Арка перед поворотом до затоки. В Бакоту я б ще повернувся. В ці ж місця, і тепер хзотів би на Чернівецький бік. На отой мис, що на фото. А зоряний час Бакоти ще не настав. Так, тут і зара вже є оглядові майданчики, "парковки", місця відпочинку, можна придбати їжу і сувеніри, але - людей порівняно мало. Але, чи лишиться затока такою ж, коли вже не буде так відрізана від цивілізації? Адже глобалізація має два різні боки це ми знаємо. І якщо інфраструктура тоді може дійсно покращитись, що не факт, то от атмосфера й екологія..., невідомо чи піде їм це на користь.
А загалом, хто там не був - мерщій в Бакоту! Місце особливе - 100%. Але зважайте на викладене вище, легко Ви туди не потрапите.