(Володарский район, Киевской обл.)
Давным-давно мне приходилось бывать тут, но без фотоаппарата. В 1980-е в местном дворце функционировала рабочая столовая местной "Сельхозтехники". Доводилось наведываться во время командировок на свои объекты. Сытно кормили механизаторов в те годы в сельских столовых. Куски мяса с кулак в борще и в каше/рагу. В городе такое и не снилось. И цены были смешные - 20 коп. (в городе, минимум 80 коп. за запах мяса и три плавающих пятна жира в супе...).
Во время крайнего визита остановил проезжавший мимо Жигуленок и задал вопрос о причинах плачевного состояния дворца. Минут 15-ть простоял согбенно заглядывая в салон авто и выслушал подробнейшую лекцию и про "італійського архітектора Андреа Палладіо"и про историю с погребом, на котором уже проводились работы по строительству часовни и т.д. "Лектором"оказался местный сельский Голова.
"…В ті роки в Рудому Селі панував Станіслав Залєський. Він, лікуючись в Польщі, купив православну ікону Божої Матері на ярмарку і молився перед нею за своє зцілення. Незабаром він одужав і повернувся у свій маєток у Рудому Селі…"
Дворец Залеского (конец ХVІІІ в.)
"…Унікальне і незвичайне для України розпланування палацу дуже схоже на роботи італійського архітектора Андреа Палладіо. У середині ХІХ ст. панський палац був перебудований. ... В 1992 р. палац згорів". …
… Куплену ним ікону Станіслав Залєський залишив у Польщі. Під час святкового банкету в маєтку до пана підбігла злякана служниця. Вона сказала, що в льоху (погреб - рус.)
стоїть ікона, що не дається їй в руки. Коли Станіслав сам спустився в льох, ікона промовила: -"Коли ти хворів, то молився до мене, а як вилікувався, то забув про мене". Католик Залєський був настільки вражений, що вирішив спеціально для ікони збудувати православну церкву, але пан Станіслав через два роки помер, так і не завершивши будівництво. Спадкоємці Залєського добудували церкву.
Рудосільська ікона Божої Матері прославилася чудесними випадками зцілень. В часи гонінь святиню рятували всім селом, почергово таємно переховуючи навіть в погребах, які попередньо ретельно готували: білили і прикрашали. Зараз нам видається таке неймовірним, але жодне місце її перебування стороннім особам не було відоме!..."
С моей материалистической точки зрения, история поучительна - Не фиг пить!Во первых, не забудешь, что среди коробок с вином в телегу загрузили и коробку с иконой, которую холопы выгрузили, как и другие, в погреб. Во-вторых, галлюники с говорящей иконой будут исключены. Кстати, судя по всему, и служанка отсёрбывала неоднократно, бегая за "добавкой"в погреб ("икона ей не далась…").
Свято-Троицкий храм (1825 - 1841 гг.) в Рудом Селе.
P.S.
Не Браницкие, а Залесские владели этим имением. В сети часто встречается ошибочная информация про Браницких в Рудом Селе.