Стисло: 1 родина (батьки + 3 дітей на момент поїздки віком 2 роки 11 міс. / 2 роки 11 міс. / 4 роки 8 міс.), 1 авто (Ctiroen Berlingo 1.9D 2005 р.в.), 2680км за 13 днів (початок червня 2017), 12 областей, 9 замків, 4 церкви, 2 палаци, ночівля у наметі на Дністрі, похід у печеру «Кришталева» (маршрут 2,5 км), 2 ночі у горах (Дземброня), 3 ночі на морі (Затока). Визначні місця півдня Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської областей, Чернівці, Вінниця. Наш звіт може бути цікавим тому, хто 1) шукає варіанти маршруту на авто Західною Україною, 2) хотів би побачити, як можна їздити з малими дітьми, 3) як різноманітно/насичено, але водночас достатньо бюджетно відпочити в Україні. Більш детальні відео -
Пару слів про нас: ми з Черкас, 3 дітей (хлопчик 2012 і дівчатка-близнюки 2014 р.н.). Відносно активно почали їздити Україною рік тому, як молодшим виповнилось по 2 роки (а старшому – 3 р. 7 міс.). За цей час здійснили 4 крупні (600-2700км, 3-13 днів) і 5 більш коротких (Київ, Черкащина, 1-3 дні) поїздок. Загальна відстань – близько 6,5 тис. км, сумарно 37 днів поза домом. Пару поїздок я постив на ua-travels (осьі ось).
Остання поїздка стала поки що нашою найдовшою і найдальшою – 2680км за 13 днів. Здійснили майже все, що планували, без втрат (ніхто не хворів, авто не підвело), погода як для Західної у червні теж була майже без дощів, було місцями важкувато фізично, але вражень стільки, що вже після половини маршруту спогади починають плутатися ;) Ну та все по порядку.
Я люблю планувати, і карту визначних місць Західної України почав собі складати у вільний час іще, мабуть, із зими. Упевнений, більшість відвідувачів цього ком’юніті кожен сам добре вміє планувати, але, може, комусь буде цікаво як у загальних рисах виглядала підготовка до цієї поїздки у нас (відео на 3:52 хв):
Умови, які старались виконати при побудові маршруту: не довше 13-15 днів, щоб цікаво як нам, так і дітям, по можливості, за день не більше 300-350км або не більше 6 годин в авто, без переїздів вночі, не більше 4-5 дрібних чи 2-3 крупних місць за день і щоб хоча б через 2-3 дні «на колесах» був день без переїздів. Як можна бачити з відео, варіантів маршруту було декілька (і то ще й не всі показані), і взагалі на Західній Україні стільки визначних місць, що очі розбігаються. По одній лише Тернопільщині, мабуть, можна кататись щонайменше місяць. Врешті через ряд факторів у нас вийшов отакий маршрут:
Карта (маршрут, що планувався):
Вирішили додати море і зосередитись на півдні Хмельниччини, Тернопільщини та Івано-Франківщини (+Дземброня, Чернівці і Вінниця), а все, що північніше і Закарпаття стратегічно залишити на наступні поїздки.
Я не буду тут цитувати історичні та ін. відомості про відвідані визначні місця, хоча б через те, що багато інформації було знайдено тут же на ua-travels. Замість цього дозволю собі поділитись нашими суб’єктивними враженнями і оцінками. Ітак, як це було.
ДЕНЬ 1 із 13 (05.07.17): Черкаси – смт. Іванопіль і в Іванополі
Переїзд 328км і решта дня у Іванополі. Тут живе бабуся дружини, сюди дружину батьки відправляли на літні канікули у школі, тож це місце її ностальгії за дитинством. Мушу відмітити, що тут вельми красива і різноманітна природа.
ДЕНЬ 2 з 13 (06.06.17):Іванопіль
Сільський побут, кролики та каченята, сільські руїни і спогади, ставки, закопали капсулу часу, дули великі мильні кульки та ін.
ДЕНЬ 3 з 13 (07.06.17):Іванопіль - Летичів (замок) - Меджибіж (замок) - Сутківці (Покровська церква, замок з відстані) - Сатанів (замок, міська брама) - Кринцилів (ночівля у приватному секторі; пройшлись попили мінводички біля "Перлини Поділля"); 253км.
Наші враження:
Летичівський замок
Оглянули ззовні башту і пам*ячник Кармалюку, зайшли на територію монастиря, у двір власне замку потрапити не вдалось (нікого не було). Гарно, доглянуто, хвилин на 20-30.
Меджибізький замок
Ну не те щоб прямо «3/3 зірок», але у порівнянні з іншими визначними місцями нашого маршруту – можна дати. Один із двох «живих» замків (разом із Хотином) із музеями/виставками. Великий, у процесі реставрації. Музеї – живопис, ікони, народне вбрання, вишивка, Музей голодомору, Замкова церква, можна піднятись на вежу (дорослому) із красивим оглядом околиць і території замку. Без екскурсії неквапливий огляд десь на 1-1:30.
Оборонна церква у Сутківцях
Дуже незвична церква, що добре запам*ятовується. Була закрита. Зробили привал у тіньку на травичці недалеко від церкви і перекусили, споглядаючи. Обійшли-оглянули. 15-20 хвилин.
Сутковецький замок (руїни)
На сьогодні від цього замку залишилась одна чотирикутна напівзруйнована вежа. Ми обмежились йоо оглядом із оглядового майданчика, що на пагорбі з боку Покровської церкви.
Сатанівський замок
На мій подив, цей замок нам сподобався значно більше, ніж я очікував, читаючи про нього і дивлячись фотки. Хоча він на горі і раніше був на території цукрового заводу, туди можна без проблем заїхати на авто, зупинившись метрів за 30 від муру. Дві більш-менш збережені кутові вежі, що над Збручем, і мур між ними, по якому можна пройтись, красивий вид на долину.
На ніч ми зупинились у приватному секторі у с.Кринцилів, недалеко від санаторію «Перлина Поділля». Ну і ми були б не ми, якби попри достатньо насичений день і хмари як перед дощем не пройшлись попити мінеральної води біля санаторію. Після цієї прогулянки про себе подумали, що, може, у таких санаторіях лікує не тільки (а, може, і не стільки?) мінеральна вода, як вельми некороткі неспішні (та ще й неодноразові за день) прогулянки до віадуків. Уночі був дощ.
ДЕНЬ 4 з 13 (08.06.17):Кринцилів - Сидорів (замок) - Чортків (Вознесенська церква) - Бучач (завадив дощ) - Коропець (палац графа Бадені) - ІванеЗолоте (ночівля на березі Дністра у наметі); 250км.
Значну частину цього дня ішов дощ. Через нього, а також через недостатній час нам довелось дещо скоригувати маршрут цього дня – див. нижче.
Сидорівський замок
Суб’єктивно – мій улюблений замок із 9, що ми відвідали. Під*їзд до замку – вбрід через невеликий струмок (поряд, здається, є пішохідний місток). Ми одразу шукали машиною місце, щоб побачити його у класичному варіанті «з носу», я протестував наступ на замок по схилу, мокрому після дощу, і провів коротку розвідку. Уже потім роздивився, що у замка є цілком зручний і пологий оригінальний вхід (при бажанні навіть заїзд), ми повернулись і разом зайшли через нього. Було зелено, мокро, свіжо, безлюдно і красиво ;)
Вознесенська церква (Чортків)
Здається, нашим дітям більше сподобалось підставляти руки під струмені дощової води, що стікала з дерев’яного даху, і топтатись по калюжах. Для нас із дружиною це була, мабуть, перша дерев’яна церква подібного типу, і вона нам вельми сподобалась і запам’яталась. Я б ходив до такої на Пасху в Черкасах ;)
Як я уже відмітив, через дощ і брак часу ми дещо «переграли» маршрут цього дня і пропустили кілька запланованих місць, а саме Бучач (Василіанський монастир, Бучацький замок) і Язловецький замок. У Бучачі з неба крапало, усі діти заснули, а ми вчасно не подивившись карту, виїхали не до замку, а десь на гору, тому, порадившись, вирішили обмежитись спогляданням міста з гори, а заодно пообідати.
З Бучача було прийнято рішення їхати в Коропець (палац графа Бадені). Ми поїхали за навігатором (google-карти). Не робіть так ;) Одне із зауважень, яке ми знову для себе нагадали – щодо дороги корисно іноді радитись із місцевими. Дорога від Бучача в Коропець через Зубрець була, мабуть, однією з найгірших ділянок усього нашого маршруту (жаль, що камера-реєстратор сіла і немає відео).
Палац Бадені (Коропець)
По-правді кажучи, дорога до Коропця через Зубрець дещо зіпсувала нам настрій. Крім того, діло було вже ближче до 17 години, а попереду, до зупинки наметом у ще не баченому місці на Дністрі, було 90-110км дороги невідомої якості. Палац симпатичний, хоча й руйнується. Оглядали його під голосне каркання колонії воронових, що кружляли довкола. Наш підсумок – місце в цілому непогане, але зважаючи на віддаленість другий раз ми б туди не поїхали.
Їдучи із Коропця в Іване-Золоте ми не стали повертатись у Бучач по роздовбаній дорозі (85км), а, послухавшись порад місцевих, подались в об’їзд по трасі через Нижнів-Городенку (108км).
Але наші транспортні пригоди цього дня не закінчились. Знов-таки слідуючи порадам навігатора, ми поїхали в Іване-Золоте не через села Торське-Глушка, а звернули з траси навпроти Якубівки і подались найкоротшим шляхом, який виявився ґрунтовкою через поле і ліс… ;) Калюжі були великі і невідомої глибини, сонце сідало, але нам пощастило і ми ніде не «сіли» і таки допливли/доїхали. Нашою метою було місце, описане користувачем SkaLLaу статтііз красивим видом з високого берега на с.Передівання. На жаль, потрапити на гору нам не вдалось – місцеві описали нам, як туди заїхати, але порадили цього не робити, бо після дощу по краю поля це було б самонадіяно. Зважаючи на це і те, що до заходу сонця лишалось якихось півгодини, ми проїхали попід горою на південь від Іване-Золоте і стали наметом там. Втім, там теж виявилось дуже гарно.
Ночівля у наметі на березі Дністра (Іване-Золоте)
Це була наша всього лише 2-га ночівля у наметі з дітьми (перша була рік томуу дворі ;) і перша ночівля на природі, та ще й у такому не зовсім звичному місці. Думаю, усім вона добре запам’яталася. Переглядаючи відео, я сам не вірю багряним кольорам у останні хвилини дня, але вони дійсно були такими. Зранку (див. наступне відео) туман був не таким густим, як у SkaLLa, але теж симпатичний. Що іще стало для мене несподіванкою – попри немалу ширину и швидкість течії Дністер був абсолютно безшумним – коли лежиш у палатці, важко здогадатись, що за якихось 20 метрів немаленька річка.
ДЕНЬ 5 з 13 (09.06.17):Іване-Золоте - Червоне (Червоноградський замок, водоспад) - Гвіздець (Бернардинський монастир) - Дземброня; 149км
Починаючи з 5-го і до останнього, 13-го дня нашої подорожі дощ нам більше не заважав. Смачно поснідавши, ми склались і вирушили до колишнього селища Червоне, що між Нирковом і Нагорянами.
Червоноградський замок (Червоне)
Червоноградський замок часто описують як містичне, загадкове місце. Не знаю, може за якихось інших обставин він і може видатись таким, але у ясний сонячний день, у який ми туди потрапили, і пройшовши через дитячий табір, на території якого він стоїть, нам цей замок містичним не здався. Але місце кльове, варто відвідати (у т.ч. ще раз). Про себе відмітили, що це непогане місце для дитячого табору.
Джуринський водоспад (Червоне)
Приємний бонус до замку, який гріх не подивитись, адже знаходиться за якихось 5-7 хвилин ходи від замку. Вочевидь, місце відпочинку місцевих і не тільки, причому із достатньою кількістю точок продажу різного їдла і навіть сувенірів.
Бернардинський монастир (Гвіздець)
Тут ми зупинились, щоб трохи розім*ятись, перекусити і здзвонитись за житло у Дземброні, яка була кінцевою точкою нашого маршруту у цей день. Красиво. Старі каштани, тіньок і знову багато ворон. Відмічу, що якщо дружину на канікули у дитинстві возили на Житомирщину, то мене – до бабусі у смт. Підгайці Тернопільської області. І подібні старі будівлі, як цей монастир, чимось нагадують мені про дитинство.
У Дземброню їхали через Яремче-Ворохту. Багато де нова дорога, місцями продовжуються дорожні роботи. Це був наш перший раз по гірських серпантинах на власному авто – як виявилось, нічого особливо складного. Останні 9км після з*їзду з траси біля Косова були, звісно, важкуваті, але після дороги на Коропець напередодні і з поправкою на гори – норм. Зупинились у приватному секторі недалеко від турклубу «Тернопіль» і кемпу «Білий слон».
ДЕНЬ 6 (10.06.17):Дземброня
Зранку трохи подивились, як сплавляються по Черемошу, поснідали. Плануючи поїздку, ми обговорювали можливість сходження на якусь гору, наприклад Говерлу чи Піп Іван, і врешті відмовились від цих намірів, вирішивши, що із 3 дітьми це може виявитись дещо занадто напряжно (хоча тепер думаємо, що може й здолали б, ну та нехай, наступного разу). Цього разу ми вирішили обмежитись просто прогулянкою на пару годин вгору по пагорбу, біля підніжжя якого жили, і там перекусили. Як для жителів рівнини, пейзажі суперові. Увечері трохи прогулялись вздовж Черемоша, діти покидали камінці у річку. Уже вночі посмажили на вогні зефірки.
ДЕНЬ 7 (11.06.17):Дземброня - Чернівці; 132км.
Поснідавши, вирушили у Чернівці. Перекусили, поселились, трохи привели себе до ладу і пішли на вечірню прогулянку містом. ЧНУ (у неділю увечері закритий), Університетська вулиця, дворики, чимось схожі на одеські, Театральна площа, глянули на Костел Серця Христова.
ДЕНЬ 8 (12.06.17):Чернівці (вул. О.Кобилянської, морозиво, ЧНУ) - Скала-Подільська (замок, підвісний місток) - Кам'янець-Подільський; 157км.
Виселились, поїхали у центр. Зайшли до Кафедрального собору Святого Духа, у поштовому відділенні поряд купили і відправили собі додому листівку з фото Чернівців. Прогулялись вул. О. Кобилянської, поїли морозива.
Походили територією Чернівецького національного університету
Це дуже здорово. Хотів би вчитись і працювати у такому. Дивлячись на нього, навіть жалкуєш, що не архітектор, адже спроектувавши/збудувавши такий комплекс, можна вважати, що життя прожив точно не дарма.
Скала-Подільський замок
Після Чернівців ми попрямували до Скала-Подільського замку, відмічаючи про себе вказівники на уже знайомі місця, у яких були кілька днів тому (Чортків і т.д.). Скала-Подільський замок нам сподобався, хоча його фасад зараз і в риштуванні. Деякою несподіванкою виявилась вельми велика кількість збережених підземних приміщень. Замок реставрують, хоча зараз робіт не видно. Перетнулись із екскурсією пенсіонерів, що приїхали на великому 2-поверховому автобусі ходили із аудіогідами і навушниками, і які, як я чомусь чекав, мають бути поляками, але виявились німцями. Помітивши із замку підвісний місток внизу, спустились до нього, і в черговий раз перейшли Збруч. Домовились за житло у Кам*янець-Подільському.
У К.-Подільський прибули ближче до 20:30, в*їхавши мимо фортеці. На жаль, люди, з якими ми домовились про житло, нас підвели, передумали і відмовились прийняти, зіславшись на те, що діти можуть заважати сусідам, тож довелось шукати щось інше на ходу. Виявилось, що це не так просто у такий час доби і «зараз на зараз». Не вдаючись в деталі, скажу, що у Кам*янці в нас було найгірше житло за співвідношенням ціни (а хотіли спочатку 500грн/ніч, потім дещо скинули) до якості, яке нам поки що траплялось. Коротше кажучи, люди здорово зіпсували враження від міста – сподіваємось, що то була не «репрезентативна» вибірка ;)
ДЕНЬ 9 (13.06.17):К.-Подільський (вид на фортецю) - Кривче (печера "Кришталева", замок) - макове поле - Хотин - К.-Подільський - Вінниця; 320км.
Кам’янець-Подільський
Ми з дружиною були у К.-Подільському, і зокрема у фортеці у 2000 р., коли нас возили від університету на практику в Карпати. Я також був тут раніше, ще у школі. Зважаючи на це, на іще довгий і насичений маршрут у цей день, а також неприємні враження від зйому житла, ми обмежились оглядом фортеці із оглядового майданчика і поспішили далі. До слова, у нас також була задумка поплавати на теплоході «Хотин» від Устя до Бакоти, але виявилось, що, на жаль, у ці дні теплоход на мав рейсів. Коротше кажучи, К.-Подільський – один «облом».
Печера «Кришталева» (Кривче)
Наш із дружиною досвід підземель обмежується одеськими катакомбами, діти потрапили у печеру вперше. Усім вельми сподобалось. Хотілося б хіба, може, якоїсь більшої ексклюзивності і відчуття ризику, але на 2.5-км «простому» маршруті одночасно перебуває 2 групи душ по 30, так що це дещо схоже на похід у музей. На початку червня уже зранку там стояла велика черга, десь на годину, але нас як сімейних люб’язно пустили поза чергою вслід за групою, що щойно зайшла. Хороший варіант, щоб «розбавити» маршрут по замкам.
Кривченський замок
Дві вежі (одна з дахом) із частково збереженим підвалом, ділянка муру між ними. Можна подивитись по дорозі, але спеціально задля цього замку я б туди не їхав.
Макове поле (десь між Кривче і Хотином)
Одна з тих несподіванок, за які ми любимо подорожі. Дружина не могла пропустити, трохи не пофоткавши. Взагалі про себе відмітили, що на західній нерідко маки можуть бути посіяні (вочевидь, вручну) смугами вздовж доріг/полів, і, як виявилось, вирощуватись просто так, цілими ланами (у нас на Черкащині такого не бачив, і взагалі, це законно? ;)).
Хотинська фортеця
Якщо серед відвіданих нами «замків-руїн» мені найбільше сподобався Сидорівський, то з Меджибізького і Хотинського замків, які можна назвати «замками-музеями», я за останній. Багато експозицій (зброя, засоби катування, історичні, живопис), красива і доглянута споруда і місце.
Фонтан "Рошен" (Вінниця)
У Вінниці ми були минулого року, коли подались у свою першу більш-менш тривалу поїздку. Тоді відвідали Музей трамваю, Подільський зоопарк, фонтан «Рошен» тощо, і про місто залишились вельми приємні спогади. Цього разу лише ночували і сходили на фонтан. Оскільки за другим разом враження уже не ті, оцінки відповідні.
ДЕНЬ 10 (14.06.17):Вінниця - Затока, 489км
Довгий переїзд без особливих зупинок. На базі, на якій ми відпочивали минулого року, місць не виявилось, але ми знайшли інше місце, по-своєму цікаве – стару базу відпочинку «Затока», своєрідне «викопне» радянського періоду, якому якраз у нашій присутності виповнилось 80 років(!). Цей вечір провели на морі і, несподівано, бачили як пасуться дельфіни за якихось 30 м від берега.
ДЕНЬ 11 (15.06.17):Затока
Поснідали свіжеспеченими сирниками на пляжі, для чого вибрали кам*янисту його частину. Купались, ловили медуз. Будували замок із каміння і піску. Бачили низькоманевруючий винищувач. Після обіду ходили пішки через міст у іншу частину Затоки. Увечері спостерігали, як санаторій святкує свій ювілей з піснями і байкерами.
ДЕНЬ 12 (16.06.17):Затока
Зранку чоловіча частина сімейства пішла на пляж, а з дівчатами, що не слухались, мама вирішила прогулятись на місцевий базар. Пообіді разом були на пляжі. Починає штормити.
ДЕНЬ 13 (17.06.17):Затока-Черкаси
Ми хотіли б залишитись на морі іще пару днів, але погода зіпсувалась, і очікувався дощ принаймні на 1 добу, тому ми вирішили, що пора додому :) По приїзді знайшли у поштовій скринці листівку, яку відправили собі із Чернівців ;)