Переяслав-Хмельницький.
1654 рік. Саме тут Богдан Хмельницький підписав угоду про союзництво з московським царем. Вже тоді Москва не хотіла виконувати мінські, тьху, переяславські угоди.
На "курултаї"було 300 перших людей держави. Альтернативу їм дали: вибирайте,мол,хлопці, між польським королем, кримським ханом, турецьким султаном, ну, і московським царем. Чи не найважливішим аргументом для вибору стало питання віри. Лише з Московією у українців була одна релігія. Та, виявилось, різні боги...
Військової підтримки Хмельницький так і не отримав. Зате воєводи по містах посідали з Москви, податки потекли туди ж, а незгодних з цією унією дуже швидко відправляли до праотців.
Прибувши до Переяслава-Хмельницького, ми вирішили політичну складову не рухати, а насолодитися історико-культурною спадщиною. А для цієї мети тут просто клондайк!
На 30 гектарах(!) чарівного дендропарку невтомні руки украінських ентузіастів розмістили такий собі скансен. Музей культури та побуту Наддніпрянщини, шмат історії, любовно "конфіскований"у неї 300 років тому і гармонійно "вмонтований"у сьогодення.
Уявіть собі на хвилиночку, скільки праці потрібно, щоб розібрати ,наприклад, старовинну козацьку церкву 17 століття, привезти це "лего"за сотні кілометрів, скласти знову. І стоіть, холєра! З 1964 року триста таких коштовностей зібрано і збережено.
Назнімала багацько. А ще ,під час подорожі, п'ятирічна доня освоіла дзеркалку. Так що ,частина знімків в коллажах - доціна робота. Постараюсь трошки описати кожен, але не передам і чверті того скарбу, що наповнює перлину нашої землі, український скансен, Переяслав-Хмельницький...
![]()
Біля входу є план парку. Щоб не заблудитись. Можна взяти екскурсію, а можна гуляти самому. Цілий день.На території є де і пообідати, і кави випити, і на травичці повалятись.
![]()
Обрядовий музей.Розмістився у маєтку заможного поміщика 19 століття.
Тут показані складові традиції народних обрядів (релігійних і світських) Наддніпрянщини. Ми з донечкою одразу ломанулись у зал весільних обрядів))
![]()
Це хата гончара з Киівщини. Зазвичай, землі у селян було небагато, тому майстерні окремо будувати було ніде. От і жили "без отрьіва от производства"... А поклади керамічної глини в тих місцях були знамениті.
![]()
Музей хліборобства. Неймовірно тяжка праця, неймовірно сильні люди...Дякую тобі, Боже, що я з хліборобського роду! Інакше свою життєву ниву не перейшла б...
![]()
А це сайт знайомств. Така собі давня "Мамба")) Бачите півника над ворітьми? З другоі сторони мало бути веретенце. Розгадка ребусу проста і цікава: це хата вдови. Після обжинок аж до Водохрестя саме в такій хаті влаштовувались вечорниці. Сходились незаміжні дівчата, типу кужіль прясти (тому веретено на воротах!), і хлопці (тому півник!). Знайомились, танцювали, пили чарку, потім ще на півшишечки знайомились....А потім дівка виходила заміж, або через 9 місяців в подолі приносила.
![]()
Будинок приходського священника. В ньому і спальня, і кухня, і баптістерій, де немовлят хрестити приносили.
![]()
Двохсотлітній "ресторан", більш відомий "в узких кругах", як шинок. В одній кімнаті жив шинкар з сім'єю, в іншій гнався самогон, а поруч - банкетний зал)) Між іншим, приміщення невеличкі, але енергетика досить фривольна...
![]()
Церква святого Георгія, збудована в тисячу сімсот лохматому році. Але Тарас Григорович Шевченко запримітив її та зобразив на малюнку "Верби в Андрушах". Малюнок знайшла, додаю.
![]()
Справжня козацька церква. Має 400 років.І збудована,між іншим, на кошти громади.
![]()
Будинок ткача. Все влаштовано по принципу нульового циклу. Від замочування конопель, до випуску килимка чи скатертини. Дуже душевний і світлий дім!
А ще хочу сказати пару слів за місцеву кухню. От всю дорогу, де б не зупинялися перекусити, чи в готелі, чи в малесенькому ганделику в парку - дві-три зірки Мішлен я б дала!
Борщик з часниковими пампушечками, смажені полум'яні реберця, бульончик з півника (так, саме з півника!), гуляші, налісники....Ааааа! А вареники які! Тісто на кислому молоці місять, на пару варять, розмір зо два кулаки, а кусаєш одними губами! З сиром, картоплею, вишнями, м'ясом, маком, з просто таком....
Яке ж то все добряче, рідне і душевне!
Спробуйте, не пошкодуєте. А якщо в житті настала криза, то змийте іі дніпровською водою, сходіть за порадою до Тараса, а душевну порожнечу заповніть варениками з вишнею.
Все ж на добре)))
1654 рік. Саме тут Богдан Хмельницький підписав угоду про союзництво з московським царем. Вже тоді Москва не хотіла виконувати мінські, тьху, переяславські угоди.
На "курултаї"було 300 перших людей держави. Альтернативу їм дали: вибирайте,мол,хлопці, між польським королем, кримським ханом, турецьким султаном, ну, і московським царем. Чи не найважливішим аргументом для вибору стало питання віри. Лише з Московією у українців була одна релігія. Та, виявилось, різні боги...
Військової підтримки Хмельницький так і не отримав. Зате воєводи по містах посідали з Москви, податки потекли туди ж, а незгодних з цією унією дуже швидко відправляли до праотців.
Прибувши до Переяслава-Хмельницького, ми вирішили політичну складову не рухати, а насолодитися історико-культурною спадщиною. А для цієї мети тут просто клондайк!
На 30 гектарах(!) чарівного дендропарку невтомні руки украінських ентузіастів розмістили такий собі скансен. Музей культури та побуту Наддніпрянщини, шмат історії, любовно "конфіскований"у неї 300 років тому і гармонійно "вмонтований"у сьогодення.
Уявіть собі на хвилиночку, скільки праці потрібно, щоб розібрати ,наприклад, старовинну козацьку церкву 17 століття, привезти це "лего"за сотні кілометрів, скласти знову. І стоіть, холєра! З 1964 року триста таких коштовностей зібрано і збережено.
Назнімала багацько. А ще ,під час подорожі, п'ятирічна доня освоіла дзеркалку. Так що ,частина знімків в коллажах - доціна робота. Постараюсь трошки описати кожен, але не передам і чверті того скарбу, що наповнює перлину нашої землі, український скансен, Переяслав-Хмельницький...
Біля входу є план парку. Щоб не заблудитись. Можна взяти екскурсію, а можна гуляти самому. Цілий день.На території є де і пообідати, і кави випити, і на травичці повалятись.
Обрядовий музей.Розмістився у маєтку заможного поміщика 19 століття.
Тут показані складові традиції народних обрядів (релігійних і світських) Наддніпрянщини. Ми з донечкою одразу ломанулись у зал весільних обрядів))
Це хата гончара з Киівщини. Зазвичай, землі у селян було небагато, тому майстерні окремо будувати було ніде. От і жили "без отрьіва от производства"... А поклади керамічної глини в тих місцях були знамениті.
Музей хліборобства. Неймовірно тяжка праця, неймовірно сильні люди...Дякую тобі, Боже, що я з хліборобського роду! Інакше свою життєву ниву не перейшла б...
А це сайт знайомств. Така собі давня "Мамба")) Бачите півника над ворітьми? З другоі сторони мало бути веретенце. Розгадка ребусу проста і цікава: це хата вдови. Після обжинок аж до Водохрестя саме в такій хаті влаштовувались вечорниці. Сходились незаміжні дівчата, типу кужіль прясти (тому веретено на воротах!), і хлопці (тому півник!). Знайомились, танцювали, пили чарку, потім ще на півшишечки знайомились....А потім дівка виходила заміж, або через 9 місяців в подолі приносила.
Будинок приходського священника. В ньому і спальня, і кухня, і баптістерій, де немовлят хрестити приносили.
Двохсотлітній "ресторан", більш відомий "в узких кругах", як шинок. В одній кімнаті жив шинкар з сім'єю, в іншій гнався самогон, а поруч - банкетний зал)) Між іншим, приміщення невеличкі, але енергетика досить фривольна...
Церква святого Георгія, збудована в тисячу сімсот лохматому році. Але Тарас Григорович Шевченко запримітив її та зобразив на малюнку "Верби в Андрушах". Малюнок знайшла, додаю.
Справжня козацька церква. Має 400 років.І збудована,між іншим, на кошти громади.
Будинок ткача. Все влаштовано по принципу нульового циклу. Від замочування конопель, до випуску килимка чи скатертини. Дуже душевний і світлий дім!
А ще хочу сказати пару слів за місцеву кухню. От всю дорогу, де б не зупинялися перекусити, чи в готелі, чи в малесенькому ганделику в парку - дві-три зірки Мішлен я б дала!
Борщик з часниковими пампушечками, смажені полум'яні реберця, бульончик з півника (так, саме з півника!), гуляші, налісники....Ааааа! А вареники які! Тісто на кислому молоці місять, на пару варять, розмір зо два кулаки, а кусаєш одними губами! З сиром, картоплею, вишнями, м'ясом, маком, з просто таком....
Яке ж то все добряче, рідне і душевне!
Спробуйте, не пошкодуєте. А якщо в житті настала криза, то змийте іі дніпровською водою, сходіть за порадою до Тараса, а душевну порожнечу заповніть варениками з вишнею.
Все ж на добре)))