Село Антонівка (Володимерецький р-н, Рівненська обл.)

   Про ненайдовшу в Європі (!) вузькоколійку вже докладно поговорили, про те, що можна подивитись в Зарічному теж. Настав час і вихідного пункту маршруту - Антонівки. Село, яке чимало людей проїжджають їдучи залізницею до Львова й Варшави. Що ж тут є? Зараз буде доволі чимале фотооповідання.


1. Гадаю для багатьох туристів Антонівка є таким собі порталом. З магістральної залізниці Київ-Ковель-Варшава, де нині ходить лише один потяг №141 Київ-Львів-Київ люди тут пересідають або на вузькоколійку, або іншими способами їдуть на північ, в ліси, до озер, в глиб Полісся словом.


2. Почнемо з станції. Будівля вокзалу тут радянська. Привокзальна площа - зелений сквер.


3. Розклад руху. Дещо не актуальний. Так, потяг до Зарічного нині один на день. А загалом, станція цікава тим, що вона є подвійною. Для звичайної колії і вузькоколійна.


4. Ранок. Туристи на фоні приміського дизельного потягу ДПЛ1-003 (депо РПЧ-3 Здолбунів), з тепловозом 2М62-1113. Я на такому потязі їздив у Білорусь.


5. З правого боку, широкою колією маневровий тепловоз веде вагони з лісом, ще одним місцевим багатством. А люди ж стоять на вузькоколійній платформі очікуючи потяг до Зарічного. "Кукушка" скоро приїде)


6. Кінець цієї платформи. Видно поворот до Зарічного (і в депо), вантажний склад, та господарську забудову обабіч вузької колії.


7. Тепловоз із потягом повернувся з рейсу назад до Антонівки) Тепер поїде в депо.


8. За молодими деревцями, в бік від вокзалу стоїть ось така красива будівля. Що це? Залишки старої станції? Між іншим, станція відкрита у 1902 році (Вікіпедія). Тут у нас на передньому плані колонка.


9. Детальніше будівля.


10. Фасад з боку привокзальної площі.


11. Колишній рухомий склад дарма не пропадає.


12. Вигляд на привокзальну площу і зупинка.


13. Ще один різновид зупинки.


14. Орієнтуватись в селі доволі просто. Воно здебільшого розташоване вздовж залізниці, є ще маленька частина яка знаходиться за нею вздовж автодороги яка виводить на трасу Київ-Варшава. Вигляд на залізницю в бік станції та Ковеля.


15. А це вже в бік Сарн та Києва. Туди далі по залізниці є міст через річку Горинь. Хотіли його побачити, але дощ завадив. його фото, на щастя, є тут: http://otdihinfo.livejournal.com/98037.html


16. Старий угорський дизель-потяг Д1 їде, вже не пам"ятаю чи в Антонівку чи з неї.


17. Якщо зовите мережу, звичайно.


18. Ліси. Розумієш, що на Волині-Поліссі.


19. На тому ж переїзді. Брукована дорога й могутнє дерево. такі ту не рідкість.


20. Ще флора.


21. Травень.


22. Фауна.


23. З іншого боку стелли напис - Ліс - зелене золото країни.(с). Так і є.


24. Канальчик на вході в ліс з містком-перелазом.


25. Обрічний хрест з капітальною основою.


26. Сільське кладовище з капличкою.


27. Переходимо в іншу частину села. Місцевий довгобуд із силікатної цегли.


28. Там і табличка є, її на фото видно, що це, але знову ж таки, не згадаю зараз. Висновок - не можна на довго відкладати записи:)


29. Місцевий храм (вівтарна частина). За новодку дякую tomkad.


30. Церкву видно з привокзальної площі, тому знайти буде не важко.


31. Бічний фасад. Довго не міг знайти назву, але перед написанням Гугл такі виправив проблему - храм Св. Іллі (http://rivnepost.rv.ua/lenta_msgshow.php?id=61632).


32. Вхід на доволі простору храмову територію.


33.І виглядає пристойно. Дорозі були б задоволені автомобілісти.


34.  Вхід із зображенням храмової ікони над ним та дзвінниця. В середині не був.


35. Фасад з іншого боку. Для мене відкритим лишається питання, коли церкву було побудовано. Доба незалежності, кін. 19-поч. 20 ст., а може за ІІ Речі Посполитої? Хто знає - пишіть.


36. Сільрада.


37. Загалом тут є все. Де зупинитись, де поїсти, погуляти, і що побачити.


38. Тепер підемо до вузькоклійного депо, по дорозі оглянувши музей вузькоклійки. Їх видно з потяга, а про музей мені ще розповіла продавчиня в місцевому магазині.


39. Фото ближче і з іншого боку. Паротягова колонка.


40. На підході в депо - музей. Він зачинений, але експонати видно й так. Тепловоз ТУ8 (?).


41. Здається не так давно він ще функціонував.


42. Кабіна, шкода, немає таблички з номером. Музей, я так розумію, на волонтерських засадах за сприяння Асоціації Збереження Історії Залізниць України (АЗІЗУ). Молодці, спасибі їм.


43. Візки вузької колії.


44. Ще в музеї є дві автомотриси (!). Цікава техніка, шкода зблизька не роздивитись. А ми йдемо в депо.


45. Ось воно. Пасажирські вагони. Їх тут більше ніж два, тому при бажанні і можливостях можна формувати великі потяги. Польських вагонів, на жаль, тут не помітив.


46. Один вагон декорований бурштиновими мотивами. Нагадаю, що тут проводиться фестиваль "Бурштиновий шлях".


47. Доволі місткі.


48. Є тут і вантажний парк вагонів. Не знаю, правда, як інтенсивно, і чи взагалі, вони зараз використовуються.


49. Платформи і будівля депо де стоять тепловози (2, один робочий інший ні) та майданчик їхнього огляду.


50. Для мене цікавим виявилось те, що на вузькій колії зчеплення вагонів здійснюється за європейським стандартом - гвинтовою стяжкою.


51. Вузькоколійний снігочист в дерев"яному корпусі)


52. Марки снігоочисника на жаль не знаю. Може підкаже хтось.


53. Вагон з емблемою часів РС. Колись тут ще була вузькоколійна цистерна, та зараз вже немає.


54. Завершу нотатку таким фото подорожувально-дорожньої тематики. Хоч і вузькоколійні, але потужні на вигляд колісні пари. Ще тут є перевантажувальна станція з широкої на вузьку колію, але дощ..., тому і так добре, що дав хоч це оглянути.
Словом, будете в Антонівці, тепер знатимете де походити, і що подивтись.
Дякую за увагу. Гарного понеділка й тижня всім)))